Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Об’єктом цього злочину є встановлений у Збройних Силах Укр аїни порядок проходження військової служби, відповідно до якого кожний військовослужбовець зобов’язаний нести військову службу упродовж встановленого законом строку, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов’язок (статті 298, 312, 340 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.; статті 49, 54, 60 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999р.).
З об’єктивної сторони злочин полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою повністю ухилитися від проходження військової служби або у нез’явленні з тією ж метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Військовослужбовець, який вчиняє дезертирство, протизаконно припиняє виконувати свій конституційний обов’язок (статті 17, 65 Конституції Укр аїни) щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Дезертирство є тривалим злочином і починається з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Для закінченого складу цього злочину тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби значення не має. Повернення дезертира до місця служби або його прибуття до органів влади з явкою з повинною на кваліфікацію злочину не впливає. Фактична тривалість ухилення від військової служби може мати значення лише при визначенні ступеня суспільної небезпечності цього діяння та призначенні покарання. Готування та замах на дезертирство можливі лише до моменту самовільного залишення частини або до моменту закінчення строку явки на службу. Готування може виявлятися в підшукуванні засобів для безперешкодного залишення частини або для приховування майбутнього незаконного перебування поза межами частини або місця служби, або іншому умисному створенні умов для вчинення дезертирства (наприклад, придбання підроблених документів, квитків тощо).
Замах на дезертирство можливий у вигляді умисних дій, беспосередньо спрямованих на залишення території частини або місця служби (наприклад, спроба до втечі).
Добровільна відмова від дезертирства можлива лише до моменту залишення частини або місця служби чи до моменту закінчення строку явки до частини. Якщо військовослужбовець залишив частину з метою ухилення від проходження військової служби, але потім через деякий проміжок часу, незалежно від його тривалості, повернувся до частини чи з’явився до органів влади, у діях винного буде закінчений склад дезертирства, а його явку до частини чи органів влади слід розглядати як з’ явлення із зізнанням.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом і спеціально зазначеною у диспозиції статті метою ухилитися від військової служби. Мета може виникнути у військовослужбовця перед залишенням частини або в процесі вчинення самовільного залишення частини, при поверненні в частину з відрядження тощо. Наявність цієї мети відрізняє дезертирство від самовільного залишення частини або місця служби, оскільки при самовільному залишенні військової частини злочинець має намір через певний час повернутися до виконання обов’язків з військової служби, а кваліфікація діяння здійснюється залежно від строку його ухилення від військової служби. Тому тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби під час дезертирства на кваліфікацію не впливає. Об’єктивними даними, що підтверджують дійсні наміри військовослужбовця, який вчинив дезертирство, можуть бути: придбання військовослужбовцем для себе фіктивних документів, проживання під чужим іменем і приховування своєї належності до військових формувань, проживання на нелегальному становищі тощо.
Мотиви дезертирства можуть бути різноманітними: небажання виконувати обов’язки з військової служби, причини сімейного та побутового хар актеру, намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, боягузтво, легкодухість тощо.
Суб’єктами злочину можуть бути військовослужбовці строкової служби, у тому числі й ті, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні (Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: затв. Указом Президента України від 5 квітня 1994 р.; ППВСУ «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» від 28 грудня 1996 р. № 15), курсанти та слухачі військово-навчальних закладів, прапорщики, мічмани, особи офіцерського складу, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом.
Особи, що відбувають кримінальне покарання в дисциплінарному батальйоні або відбувають дисциплінарний арешт на гауптвахті, за своїм правовим статусом є військовослужбовцями і несуть усі обов’язки з військової служби, покладені на них законами та військовими статутами. Тому у разі втечі з місця служби (гауптвахти чи дисциплінарного батальйону) з метою ухилитися від військової служби вони повинні нести відповідальність за дезертирство (ППВСУ «Про практику направлення військовослужбовців, що скоїли злочин, в дисциплінарний батальйон» від 28 грудня 1996 р.).
Частина 2 ст. 408 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види дезертирства - дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб, що складають підвищену небезпеку для військового правопорядку.
Дезертирство зі зброєю передбачає, що військовослужбовець, залишаючи місце служби з метою зовсім ухилитися від військової служби, виносить із собою штатну зброю (вогнепальну, холодну).
Слід врахувати, що дезертирство зі зброєю кваліфікується за ч. 2 ст. 408 КК лише у тому випадку, коли відсутні ознаки викрадення зброї (ст. 410 КК), тобто залежно від умислу винної особи.
Дезертирство за попередньою змовою групою осіб передбачає дії двох і більше військовослужбовців, об’єднаних спільним умислом та метою зовсім ухилитися від виконання обов’язків військової служби. При груповому дезертирстві кожний військовослужбовець усвідомлює, що він дезертирує разом з іншими військовослужбовцями у складі групи, про що між ними була досягнута попередня змова (див. коментар до ст. 28 КК).
Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Обов'язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди (ВС ККС № 336/5209/22 від 30.01.2024 р.)
Захисник оскаржив вирок. Суть доводів його касаційної скарги зводилась до того, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, стверджував, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно кваліфікували дії його клієнта за ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство), оскільки в нього не було такої мети як ухилення від військової служби не тимчасово, а назавжди. Отже, у цій справі, ВС ККС залишаючи вирок у силі, пояснив склад злочину “дезертирства” і момент, коли злочин можна вважати закінченим. ВС ККС вказав: За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Читати повністюТак, військовослужбовця було засуджено за ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство). Він, фактично, залишив місце служби на Запоріжжі і перебував у західній Україні, де його спіймали прикордонні служби через наближення до кордонів з Угорщиною, і передали представнику військової частини де останній був приписаний. Свої дії чоловік пояснював тим, що поїхав до цивільної дружини, а біля кордону він був лише з метою збору шипшини.
Аналізуйте судовий акт: Обов`язковою ознакою дезертирства (ст.408 КК України), що відрізняє його від самовільного залишення служби (ст.407 КК України) є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від служби не тимчасово, а взагалі, назавжди. (ВС ККС, справа №297/2178/21 від 01.12.2022 р.)
В касаційній скарзі, захисник вказував що у засудженого не було прямого умислу та мети ухилятися від військової служби, і за матеріалами справи він знаходився в стані емоційного стресу (хотів накласти на себе руки, бо дівчина розійшлася з ним), при цьому, останній перебував за межами частини менше чотирьох годин, не вчиняв інших дій, які б підтверджували факт дезертирства, і матеріали провадження не містять доказів доведеності вчинення злочину за ч. 3 ст. 408 КК України. Втім, ВС ККС вказані доводи не підтримав, і залишив вирок без змін. У постанові ВС виклав основи кваліфікації дезертирства та відмінність його від самовільного залишення військової частини чи місця служби (ст. 407 КК України): Об`єктом злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є порядок проходження військової служби. З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: Читати повністюВійськовослужбовця, патрульного прикордонної служби, було засуджено за: ч. 3 ст. 408 КК України (дезертирство), ч. 3 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння тз), і ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка) на 5 років 6 місяців позбавлення волі. Він, перебуваючи в прикордонному наряді (ситуація була ще у 2021 році), самовільно залишив місце несення служби із зброєю - АКС-74 та 60 набоями до нього, без поважних причин та без відповідного дозволу. Згодом, цього ж дня, попросив потерпілого, відвезти його в інше село, але під час руху в зазначеному напрямку, попросив водія змінити маршрут. Почувши відмову, привів у бойове положення АКС-74, дослав патрон в патронник та направив дуло останнього на водія і наказав останньому вийти. Після чого, пересів за кермо, а згодом викрав з бардачку 9110 грн.