Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

Зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправо­мірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридич­ної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми служ­бовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істот­ної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. У статтях 3641, 3652, 3682, 3683, 3684, 3692 цього Кодексу під не­правомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за міні­мальну ринкову.

(Статтею 364і Кодекс доповнено Законом України № 3207-УІ від 7 квітня 20ІІ р.; із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4025-УІ від І5 листопада 20ІІ р.)

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3641 КК, характеризується:

діянням, яке полягає у використанні особою своїх повноважень всупереч інтересам юридичної особи приватного права; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охороню- ваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громад­ським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв’язком між діянням та наслідками (див. загальні положення до цього розділу).

Злочин може бути вчинений як шляхом активної поведінки - дії, так і шляхом бездіяльності. Обов’язковими ознаками діяння є: а) використання особою своїх пов­новажень; б) вчинення його всупереч інтересам юридичної особи приватного права.

Під використанням повноважень слід розуміти реалізацію прав чи виконання обов’язків, що обумовлені посадою, яку займає службова особа приватного права. Такі діяння можуть бути вчинені лише в межах наданих цій службовій особі повно­важень. Обсяг повноважень такої особи встановлюється відповідно до законодавства та певних актів юридичної особи приватного права (наприклад, статут, положення, інструкція, наказ). Не можуть бути віднесені до зловживання повноваженнями ви­користання значимості займаної особою посади, власного авторитету або родинних, дружніх та інших особистих зв’язків.

Діяння вважається вчиненим всупереч інтересам юридичної особи приватного права, якщо воно є незаконним і суперечить тим цілям і завданням, заради вирішення яких створюється така юридична особа, а її службові особи наділяються певними повноваженнями. Причому під інтересами юридичної особи приватного права слід розуміти лише такі, які мають законний (правомірний) характер, тобто не суперечать законодавству і суспільним інтересам.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіяння матеріальних збитків, вва­жається така, яка в сто і більше разів перевищує н. м. д. г. Істотність шкоди, якщо вона полягає у заподіянні наслідків нематеріального характеру, є оціночним поняттям, зміст якого встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (див. загальні положення до цього розділу). Істотна шкода може об’єднувати в собі як матеріальні збитки, так і наслідки нематеріального характеру.

Форми зловживання повноваженнями можуть бути різними і залежать від ха­рактеру, змісту та обсягу наданих особі повноважень. До зловживання повноважен­нями можна, зокрема, віднести неправомірне користування послугами, які надаються в робочий час підлеглими особами безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, службовій особі в її особистих інтересах, незаконне одержання належних підприємству нематеріальних активів (копій комп’ ютерних програм, літературних або музичних творів тощо) для власних потреб, укладення угод від імені юридичної осо­би, але в особистих інтересах, безпідставне одержання грошових коштів або іншого майна юридичної особи приватного права тощо.

За статтею 3641 КК встановлено відповідальність за злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту настання наслідків, зазначених у за­коні. Відсутність вказаних наслідків може свідчити про незакінчений злочин за умо­ви спрямованості діяння на досягнення цих наслідків або про адміністративний чи дисциплінарний проступок.

Суб’єктивна сторона злочину - умисна чи змішана форма вини. При цьому ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони цього злочину є також: а) корисливий мотив; б) спеціальна мета - одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб (див. п. 10 коментаря до цієї статті).

Суб’єкт злочину спеціальний - службова особа приватного права (див. загальні положення до цього розділу).

За частиною 2 ст. 3641 КК карається те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (див. загальні положення до цього розділу).

Зловживання службовою особою приватного права своїми повноваженнями, яке було способом заволодіння чужим майном, є спеціальним видом службового зловжи­вання, яке слід кваліфікувати за частинами 2-5 ст. 191 КК. Складання, видача завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо не­правдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів є спеціальним видом зловживання службовою особою приватного права своїми повноваженнями, відпові­дальність за яке настає за ст. 366 КК і додаткової кваліфікації за ст. 3641 КК не потребує.

Поняття неправомірної вигоди, яке наведено у примітці до ст. 3641 КК, характери­зується в законі шляхом вказівки на: 1) перелік цінностей (благ), які є різновидами такої вигоди: грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи;

перелік можливих діянь із цими цінностями - їх обіцяють, пропонують, надають або одержують; 3) незаконність таких діянь - їх вчиняють без законних на те підстав; 4) від­сутність належної грошової компенсації за зазначені цінності - їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Під грошовими коштами розуміється готівка, кошти на рахунках в органах Держав­ного казначейства України, у банках та депозити до запитання (п. 4 розд. I Національ­ного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подан­ня фінансової звітності», затвердженого наказом МФ 28 грудня 2009 р. № 1541 та за­реєстрованого в МЮ 20 січня 2011 р. за № 95/18833) (ОВУ. - 2011. - № 9. - Ст. 424).

Майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ч. 1 ст. 190 ЦК).

Переваги - особливі привілеї, що створюють додаткові можливості для конкретних осіб, які вигідно відрізняють їх від інших. До переваг можна віднести, наприклад, без­підставне надання чергової відпустки в літній період всупереч встановленому графіку.

Пільги - додаткові права або повне чи часткове звільнення від виконання певних обов’язків, що надаються окремим категоріям осіб (наприклад, звільнення від сплати комунальних платежів у будинках відомчого житлового фонду).

Послуги - діяльність виконавця з надання замовнику певного блага, яке спожива­ється в процесі вчинення цієї діяльності. Послуги можуть бути матеріального (напри­клад, ремонт квартири, транспортного засобу, побутової техніки) або нематеріально­го (наприклад, перевірка приміщення на наявність спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, надання професійних консультацій) характеру.

Нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльнос­ті, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майнови­ми правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (підп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 ПдК).

Обіцянка, пропозиція, надання або одержання вказаних цінностей (благ) без­оплатно означає, що за них не отримують будь-яку грошову або іншу компенсацію їх вартості. Для встановлення заниженого вартісного визначення цінностей (благ) потріб­но використовувати поняття ціни, яка є нижчою за мінімальну ринкову. Така ціна повин­на бути нижчою від ринкової ціни, під якою у підп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПдК розуміють ціну, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, за умов, що обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

У статтях 3682 3683 3684 3692 КК неправомірна вигода є предметом перед­бачених цими статтями злочинів, а у статтях 3641 3652 КК це поняття використову­ється для описання мети злочину. Крім того, поняття неправомірної вигоди викорис­товується у ст. 370 КК як характеристика окремих ознак провокації комерційного підкупу. Визначення неправомірної вигоди у примітці до ст. 3641 КК не містить вка­зівки на ст. 370 КК, проте немає ніяких підстав вважати, що зміст цього поняття у за­значених нормах не збігається.