1. У коментованій статті визначаються загальні підстави припинення шлюбу. До них зокрема належать:
а) смерть одного з подружжя або оголошення його померлим;
б) розірвання шлюбу.
З цього випливає, що поняття "припинення шлюбу" є родовим і поєднує дві самостійні підстави, кожна з яких передбачає окрему життєву ситуацію - смерть одного із подружжя або розірвання шлюбу за життя дружини та чоловіка. Сутність припинення шлюбу полягає в тому, що в силу об'єктивних або суб'єктивних причин (смерть одного з подружжя або розпад сімейних зв'язків) існування шлюбу як союзу двох осіб, поєднаних спільністю подружнього життя, припиняється.
Основні юридичні наслідки припинення шлюбу як у першому, так і у другому випадку є однаковими - це припинення особистих та майнових відносин подружжя. Проте кожен вид припинення шлюбу має певні особливості. Смерть одного з подружжя (оголошення його померлим) означає абсолютне припинення усіх особистих та майнових відносин подружжя, відкриття спадщини, визначення частки кожного з подружжя у спільному майні тощо. На відміну від цього при розірванні шлюбу між сторонами (колишнім подружжям) можуть зберігатися деякі взаємні права та обов'язки (право на одержання аліментів від колишнього чоловіка або дружини, право на спільне майно тощо).
2. Смерть одного з подружжя об'єктивно припиняє існування шлюбу як сімейного союзу дружини та чоловіка. Це означає, що шлюб припиняється незалежно від волі та бажання подружжя або одного з них. Аналогічні наслідки спричиняє й оголошення особи померлої. У цих випадках припинення шлюбу не потребує спеціального оформлення. Відповідні правові наслідки виникають у силу самого факту смерті або оголошення особи померлою. Реєстрація смерті, проведена в органах РАЦС відповідно до вимог цивільного законодавства, і одержання свідоцтва про смерть одного з подружжя є достатнім підтвердженням припинення шлюбу. Яких-небудь спеціальних документів про розірвання шлюбу в цьому випадку не потрібно.
Особа може бути судом оголошена померлою згідно з нормами цивільного законодавства. За загальним правилом особа може бути оголошена померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Це можливо й після спливу більш короткого часового проміжку. Якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, що пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після закінчення двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (ч. ч. 1, 2 ст. 46 ЦК України).
Якщо один з подружжя оголошений померлим, то підставою виникнення юридичних наслідків, пов'язаних із припиненням шлюбу, буде не свідоцтво про смерть, а відповідне рішення суду про оголошення особи померлою, що набрало законної сили. Таким чином, формальним підтвердженням припинення шлюбу в результаті смерті одного з подружжя можуть бути:
а) свідоцтво про смерть особи, видане відповідним органом РАЦС;
б) рішення суду про оголошення особи померлою, що набрало законної сили.
3. В ч. 2 ст. 104 СК України закріплюється друга підстава припинення шлюбу як сімейного союзу дружини та чоловіка – розірвання шлюбу. Згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один з них не вважають за можливе подальше збереження шлюбу і бажають його розірвати. Таким чином, на відміну від смерті одного з подружжя, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має не об'єктивну, а суб'єктивну підставу. Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного з них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
4. У житті можуть виникнути колізії між зазначеними вище двома підставами припинення шлюбу - смертю одного з подружжя або розірванням шлюбу. Це можливо у випадках, коли подружжя (один з них) звернулися до суду із заявою (позовом) про розірвання шлюбу, а потім до винесення судом відповідного рішення один з подружжя помер. В коментованій статті ця колізія вирішується у такий спосіб: якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті (ч. 3 ст. 104 СК України). Якщо один із подружжя помер безпосередньо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання (ч. 4 ст. 104 СК України).
Зрозуміло, що випадки збігу дня смерті одного з подружжя та набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу якщо і виникнуть, то будуть одиничними. Однак абсолютно виключити таку можливість все ж таки не можна. Законодавче вирішення цього питання має значення для визначення підстав і порядку припинення шлюбу в такій складній ситуації. Головним є визначення дня смерті одного з подружжя - до набрання чинності рішенням суду або безпосередньо в сам день набрання чинності судовим рішенням. У першому випадку припинення шлюбу підтверджується свідоцтвом органу РАЦС про смерть особи, а в другому - відповідним рішенням суду про розірвання шлюбу.
У коментованій статті говориться лише про випадки збігу дня смерті одного з подружжя із днем набрання чинності судовим рішенням про розірвання шлюбу. Однак шлюб може бути розірвано і державним органом реєстрації актів цивільного стану. Очевидно, що правила коментованої статті можуть застосовуватися і у цьому випадку. Наприклад, якщо після подання подружжям заяви про розірвання шлюбу до державного органу РАЦС і до моменту розірвання шлюбу цим органом один з подружжя помер, буде вважатися, що шлюб припинився в результаті смерті одного з подружжя. Якщо ж один з подружжя помер у день розірвання шлюбу державним органом РАЦС, буде вважатися, що шлюб припинився в результаті його розірвання.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Тимчасове роздільне проживання подружжя не є підставою для встановлення припинення шлюбних відносин. Їхні розлади в сім`ї, сварки в родині, не припиняють взаємних прав та обов`язків як подружжя, передбачених законодавством, якщо шлюб не припинено в установленому порядку. (ВС КЦС №550/394/24 від 05.11.2025 р.)
Позивач пояснював, що його син з 2016 року перебував у шлюбі, однак, з серпня 2021 року шлюбні відносини між його сином та відповідачкою фактично припинені. Так, в жовтні 2021 року дружина звернулася до суду про розірвання шлюбу. Разом із тим, на день загибелі сина, справа про розірвання шлюбу не була розглянута судом, а після смерті його сина - вона подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Зокрема, з серпня 2021 року вони не проживали разом та фактично припинили шлюбні відносини. Син повідомив батькам про це, перебуваючи у Польщі, та попросив своїх батьків відправити всі її речі у Львів, де вона на той час проживала. Також зазначав, що у них не було спільного бюджету, спільних інтересів та спільного майна, а окреме проживання було актом їх волі, а не викликане обставинами, пов`язаними з навчанням, роботою, лікуванням, доглядом за дітьми чи батьками. Позивач вказував, що вона на даний момент користується статусом вдови загиблого військового, претендує на виплати від держави та пільги - тому позивач вважає дії відповідачки незаконними, такими, що порушують його права, оскільки на момент смерті сина відповідачка не була членом його сім`ї. Водночас суди відмовили батьку у задоволенні його вимоги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сам по сабі факт тимчасового окремого проживання подружжя, які перебували в зареєстрованому шлюбі, їхні розлади в сім`ї, сварки в родині, не припиняє їхніх взаємних прав та обов`язків як подружжя, передбачених законодавством. Читати повністюБатько військовослужбовця, який загинув при обороні Маріуполя, звернувся до суду із позовом до дружини свого сина - про встановлення юридичного факту - що між нею та його сином, на момент проходження служби та на момент смерті - відповідно - шлюбні відносини були фактично припинені.