Стаття 40. Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення

Аналізуйте судовий акт: Два протилежних рішення судів щодо законності вимірювання швидкості TruCam`ом «з рук» (2-й апеляційний адмінсуд у справі № 554/1946/21 від 27.07.2021 та Вінницький міськсуд у справі № 127/14781/21 від 30.06.2021)
В січні цього року мною на даному інтернет-ресурсі було проаналізовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до якої належним доказом вини водія у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП є фіксація такого перевищення за допомогою пристрою TruCam закріпленим стаціонарно (на тринозі, штативі тощо) (Суд: Фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись СТАЦІОНАРНО встановленим TruCam’ом (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 157/703/20 від 21.01.2021).

Дане рішення я вважаю безсумнівно законним та обґрунтованим.

Слід зазначити, що і інші місцеві та апеляційні суди підтримують думку своїх львівських колег та задовольняють аналогічні позови водії саме із цих підстав.

Проте, окремі суди додержуються іншої думки та вважають вказані доводи такими, що не заслуговують на увагу. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Якщо TruCam не опломбований – штраф незаконний! (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 752/8928/20 від 01.02.2021)

 Розмір штрафів, які накладаються на водіїв донедавна були як правило невеликим. І тому переважна кількість водіїв приймала рішення про те, що краще сплатити цей копійчаний штраф аніж витрачати значно більші кошти на судове оскарження постанов працівників поліції, гаяти свій час в судах тощо.

Але аналізу судової практики показує, що часто-густо працівники поліції виносять постанови про накладення на водіїв адмінштрафів не законно, порушуючи норми КУпАП та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання адміністративної відповідальності, пов’язаної з порушенням водіями ПДД.

У даній справі працівник поліції притягнув водія до адмінвідповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП.

Водій із такими рішенням не погодився та в порядку адміністративного судочинства оскаржив таку постанову до суду мотивувавши свої вимоги тим, що належні докази скоєння позивачем правопорушення відсутні, та дії інспектора під час винесення постанови свідчили про свідоме нехтування та грубе порушення, покладених на нього посадових обов`язків. Так, позивачу не було пред`явлено доказів порушення ним вимог Правил дорожнього руху, як і не було зазначено про них в постанові. Спірна постанова не містить посилань на конкретний технічний засіб, за допомогою якого, нібито, було зафіксовано перевищення позивачем швидкісного режиму руху, як і не містить інформацію щодо виконання відповідачем свого обов`язку щодо роз’яснення позивачу його прав.

Місцевий суд у задоволенні позову відмовив, що утім не зупинило принципового водія, який на згадане рішення подав апеляційну скаргу.

В сою чергу, суд апеляційної інстанції все ж таки став на бік водія, рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив.

Приймаючи таке рішення апеляційний адміністративний суд у своїй постанові вказав, що згідно наданого позивачем фото працівник поліції технічний прилад TruCam у порушення норм ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» тримає в руках, останній не є стаціонарно вмонтованим способом, тому як здійснення фіксації швидкості з руки (рук) може дати більше ніж передбачено відповідним свідоцтвом про повірку похибку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху транспортного засобу.

Крім того, за положеннями пп. 16 п. 3 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193 у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається неповіреним.

Однак згідно з наданими Позивачем фото на приладі TruCam відсутня пломба та має ознаки фізичного втручання, у зв’язку з чим можна зробити висновок про те, що зазначений пристрій був неповіреним.

Окрім цього оскаржувана постанова не містить у собі даних, яким саме приладом було зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху, що є порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.

Сукупність вказаних порушень дала підстави апеляційному суду постанову працівника поліції визнати протиправною, скасувати її та звільнити водія від адміністративної відповідальності.

Аналізуйте судовий акт: Фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись СТАЦІОНАРНО встановленим TruCam’ом (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 157/703/20 від 21.01.2021)

 Рядова ситуація на дорозі: поліцейський зафіксував спеціальним засобом перевищення водієм швидкості, зупинив автомобіль, склав постанову та наклав невеликий штраф.

Нібито і штраф невеликий, його оскарження і довго і коштує грошей, але, дякувати богу, є принципіальні водії які до кінця відстоюють свою правоту.

У даній справі інспектором поліції на водія було складно постанову на водія за перевищення швидкості та накладено адмінштраф у розмірі 225 гривень.

Водій, вважаючи, що притягнення до відповідальності порушило його права, подав до суду позов у порядку адміністративного судочинства, який вмотивував тим, що його вина у вчиненні правопорушення не є доведеною, а також те, що працівником поліції йому не надано можливості скористатися послугами захисника.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги водія – постанову скасував, а справу про адмінправопорушення закрив.

Однак, Управління патрульної поліції на вказане рішення подало апеляційну скаргу з тих підстав, що що дефекти розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та постанови не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку про протиправність спірного рішення позаяк позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою адвоката в телефонному режимі.

Апеляційний суд із такими доводами не погодився та переглядаючи справ зробив досить цікаві висновки, які, сподіваюсь, стануть у нагоді як водіям так і адвокатам.

Так, за положеннями ст. 40 Закону України «про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даній справі згідно відеозапису, який доданий до її матеріалів, відеозапис за допомогою приладу TruCam наведено на автомобіль позивача та протягом приблизно 2 секунд здійснювався замір швидкості.

Однак, в цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Водночас законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Аналізуйте судовий акт: Відео-фотофіксація перевищення швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення такого контролю (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 166/224/20 від 25.06.2020)

 Дуже суперечливе судове рішення, у якому, на мою думку, суд не досить вірно витлумачив норми Закону України «Про національну поліцію». Але ж саме суд є тим органом, який як застосовує право так і тлумачить його норми.

Отже, у даній справі водія було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості у межах населеного пункту.

Водієм дану постанову поліцейського було оскаржено у порядку адмінсудочинства.

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що жодних доказів вчинення правопорушення, окрім надання позивачу для перегляду зображення на приладі «TruCam» працівником поліції надано не було, а також те, що у момент фіксації працівником поліції перевищення позивачем швидкості останній перебував поза межами населеного пункту.

Задовольняючи вимоги водія суд послався на те, що посадовими особами поліції не надано доказів на підтвердження проходження пристроєм «TruCam» повірки, яким зафіксовано швидкість автомобіля, яким рухався позивач, а також, не спростовані доводи позивача про використання інспектором під час вимірювання швидкості пристрою TruCam шляхом утримання в руці, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля з руки або обох рук з урахуванням вірогідної похибки, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху керованого позивачем автомобіля.

Управління патрульної поліції на таке рішення суду подало апеляційну скаргу ,яку вмотивувало тим, що фіксація порушення здійснена сертифікованим пристроєм, згідно геотегов правопорушення вчинено саме в межах населеного пункту.

Однак апеляційний суд такі доводи слушними не визнав та в обґрунтування своїх висновків послався, зокрема, на наступне.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція як один з превентивних заходів може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.

Водночас згідно ст. 40 згаданого Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

При цьому контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Однак відповідач не надав суду доказів проведення контролю швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР.