Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.08.2025 року у справі №509/1862/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 509/1862/20

провадження № 61-2204св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Чіканчі Ольгою Іванівною, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Гандзій Д. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф., Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення вимог, просила:

визнати незаконним та скасувати рішення IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 липня 2007 року серії ЯГ № 952688, що посвідчує право спільної власності: ОСОБА_3 , - 1/2 частка та ОСОБА_2 - 1/2 частка на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5123781500:02:001:0357), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 02 липня 2007 року № 010752900203, виданий на підставі рішення IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 вересня 2015 року, серія та номер 1871, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 30 вересня 2015 року № 11395535 за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 02 липня 2007 року Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів на підставі технічної документації по передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність та зі складання державного акта на право приватної спільної сумісної власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 серпня 2005 року, виданого згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 25 липня 2005 року № 496, вона є власником земельної ділянки площею 0,12 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (колишній « АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами.

З метою присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру (розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, отримання витягу), вона звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Батьківщина», уклавши договір на виконання робіт про проведення топографо-геодезичних вишукувань (кадастрова зйомка) від 13 травня 2019 року, в процесі проведення яких та складання Технічного звіту останніми було встановлено, що межі її присадибної ділянки площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_2 , перетинаються з сусідньою земельною ділянкою, площею 0,2040 га, кадастровий № 5123781500:02:001:0357, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 . Виявлено невідповідність дійсних меж цієї земельної ділянки межам, визначеним у Державному земельному кадастрі, що підтверджується схемою розташування земельних ділянок із зображенням перетину вказаної ділянки, площею 0,2040 га, що належить відповідачці, та відомостям про земельну ділянку, а також накладається на її господарські будівлі та споруди.

Зазначала, що оскаржуваним рішенням IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » порушується її право власності на землю, оскільки на підставі цього рішення 02 липня 2007 року Овідіопольським РВЗС була здійснена державна реєстрація земельної ділянки, яка належала на праві спільної сумісної власності відповідачці та її матері ОСОБА_3 (по 1/2 частці кожній).

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла. Після її смерті ОСОБА_2 прийняла у спадщину спірну земельну ділянку та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 вересня 2015 року № 1871.

Оскільки рішенням IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290, видачею державного акта на право приватної спільної сумісної власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , державною реєстрацією за ними земельної ділянки порушено її (позивачки) право власності на спірну земельну ділянку, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення ІV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 липня 2007 року серії ЯГ № 952688, що посвідчує право спільної власності громадян: ОСОБА_3 - 1/2 частка та ОСОБА_2 - 1/2 частка - на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123781500:02:001:0357), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 02 липня 2007 року за № 010752900203, виданий на підставі рішення ІV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 «Про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність та виготовлення державного акту на право спільної сумісної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 вересня 2015 року серія та номер 1871, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. на ім`я ОСОБА_2 - на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 30 вересня 2015 року № 11395535 за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , проведену 02 липня 2007 року Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів на підставі технічної документації по передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність та зі складання державного акта на право приватної спільної сумісної власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд мотивував своє рішення тим, що реєстрація права власності позивачки на спірну земельну ділянку проведена відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення у останньої права власності на неї. Внаслідок прийняття Кароліно-Бугазькою сільською радою оскаржуваного рішення від 18 серпня 2006 року № 290 були порушені права позивачки, як суміжного землевласника, оскільки відповідачам передано частину присадибної ділянки, яка, на той час, уже перебувала у власності позивачки.

Cуд також дійшов висновку про недійсність оскаржуваного державного акта на землю від 02 липня 2007 року, оскільки його було видано на підставі незаконного рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 18 серпня 2006 року № 290.

У зв`язку з визнанням судом недійсним державного акта на землю від 02 липня 2007 року, що посвідчував право власності спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки, суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім`я ОСОБА_2 після смерті її матері ОСОБА_3 .

Оскільки реєстрація в Державному реєстрі земель земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , створить позивачці перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку, суд визнав її незаконною та скасував.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим тане вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чіканчі О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, та прийняти нове про закриття провадження у справі..

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16, від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17, від 29 листопада 2023 року у справі № 369/13343/17, від 01 квітня 2024 року у справі № 686/29420/21, від 17 січня 2025 року у справі № 205/1086/15, від 27 січня 2025 року у справі № 748/612/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували, що позивачка не довела порушення своїх прав та не надала доказів наявності накладення земельної ділянки, яка знаходиться у власності відповідачки, на належну їй земельну ділянку.

При оформленні права власності відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 5123781500:02:001:0357 не було допущено порушень статей 12 78 90 96 116 120 125 126 ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про землеустрій».

У зв`язку із тим, що земельна ділянка позивачки не була сформована, тобто інформація про її площу, межі, координати поворотних точок, тощо не були внесені до відомостей Державного земельного кадастру, у неї відсутні підстави просити в межах статті 16 ЦК України, статті 140 ЗК України, про скасування усіх правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки відповідача.

З травня 2019 року позивачка не була позбавлена можливості отримати кадастровий номер щодо земельної ділянки, яка знаходиться в її власності. Межі земельних ділянок сторін у справі не змінювались із 26 серпня 1997 року, були погоджені ними по встановленому позивачкою паркану та господарським будівлям, побудованим без відступу від межі.

Матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки кадастровий номер 5123781500:02:001:0357 було підтверджено наявність ненакладання, а помилки щодо вказаної ділянки у відомостях Державного земельного кадастру. В межах статті 37 Закону України «Про державний земельний кадастр» та пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, вказана помилка була усунута - до Державного земельного кадастру внесено виправлені відомості, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 квітня 2023 року НВ-0500358102023.

Скасування правовстановлюючих документів відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 5123781500:02:001:0357 є порушенням статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 153 ЗК України.

Крім того, заявник зазначає, що при винесенні судових рішень суди обох інстанцій надали помилкової оцінки обставинам справи.

Доводи інших учасників справи

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подало відзив, у якому зазначає, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу № 509/1862/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, приватного нотаріуса Овідіопольського РНО Одеської області Куркан Наталії Федорівни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про право власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зупинено дію рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

У травні 2025 року справа № 509/1862/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року справу № 509/1862/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 26 листопада 1996 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта від 13 листопада 1996 року, виданого Кароліно-Бугазькою сільрадою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області, межі належної ОСОБА_4 на праві власності земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , були погоджені з усіма суміжними землекористувачами, в тому числі, з ОСОБА_5 , яка на той час була користувачем сусідньої земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На зазначеній земельній ділянці був розташований об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами, який перейшов у користування позивачки разом із набуттям нею права власності на вказану присадибну ділянку.

Рішенням шістнадцятої сесії ХХІІ скликання від 22 лютого 1996 року № 354 «Про впорядкування нумерації будинків та перейменування вулиць у селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району», адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_6 , була змінена з АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_2 ; адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_7 , була змінена на АДРЕСА_3 .

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради ХV сесії ХХІV скликання від 06 лютого 2004 року № 966 «Про зміну номерів будинків та земельних ділянок по АДРЕСА_1 » адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_6 , були змінені з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 , адреса будинку та земельної ділянки, що належали ОСОБА_1 , були змінені з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 .

На підставі рішення виконкому від 28 січня 1997 року № 22 у приватну власність ОСОБА_1 була передана присадибна ділянка площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення виконкому від 28 січня 1997 року № 22 землевпорядна організація склала акт від 26 лютого 1997 року про встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва, до якого додано план земельної ділянки, складений цією ж землевпорядною організацією.

02 травня 1997 року Кароліно-Бугазька сільрада видала ОСОБА_1 державний акт серії І-ОД № 085575 на право приватної власності на землю, до якого пізніше були внесені зміни, а саме: зазначена у ньому адреса земельної ділянки : АДРЕСА_1 змінена на адресу: АДРЕСА_3 . 02 травня 1997 року вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Кароліно-Бугазької сільської ради за № 251.

Відповідно до державного акта на право власності на землю від 02 травня 1997 року земельна ділянка, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , зі сторони, що позначена літерами: А - Б - межує з АДРЕСА_1 ; Б - В - межує з земельною ділянкою ОСОБА_6 ; В - Г - межує з земельною ділянкою ОСОБА_8 ; Г - А - межує з земельною ділянкою ОСОБА_9 . На плані зовнішніх меж земельної ділянки визначені розміри земельної ділянки, її площа, що складає 0,12 га, та погоджені на місцевості межі землекористування цієї земельної ділянки із суміжними земельними ділянками.

Рішенням 23-ої сесії IV скликання Кароліно-Бугазької сільради від 05 жовтня 2004 року № 1565 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на завершення незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 » було надано дозвіл ОСОБА_1 на завершення незакінченого будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 після закінчення будівництва пред`явити житловий будинок та госпспоруди на АДРЕСА_1 для прийомки комісією, призначеною виконкомом.

04 лютого 2005 року Овідіопольським РБТІ на вказаний будинок був виготовлений технічний паспорт № 448, а в червні 2005 року житловий будинок загальною площею 87,20 кв. м, житловою площею 37,90 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятий в експлуатацію та видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26 серпня 2005 року серії НОМЕР_1 , яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 жовтня 2005 року.

При приведенні документів на присадибну земельну ділянку до вимог чинного законодавства України (розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку (присвоєння кадастрового номеру), отримання витягу з Державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації права власності), в процесі проведення топографо-геодезичних вишукувань (кадастрова зйомка) та виготовлення «Технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки» за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено, що межі присадибної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка ОСОБА_1 , - перетинаються з сусідньою присадибною ділянкою площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідачка ОСОБА_2 , а також було виявлено невідповідність дійсних меж цієї земельної ділянки межам, що вказані в Державному земельному кадастрі, що підтверджується схемою розташування земельних ділянок із зображенням перетину вказаної земельної ділянки площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з належною позивачці земельною ділянкою площею 0,1200 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та «Відомостями про земельну ділянку площею 0,204 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357».

Відповідно до схеми розташування земельних ділянок, що міститься у виготовленому ТОВ «Наша Батьківщина» технічному звіті від 2019 року, земельна ділянка площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не тільки перетинається з належною позивачці земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але також накладається на господарські будівлі та споруди, що розташовані на належній позивачці присадибній ділянці.

Згідно з наданими документами Комунального підприємства Овідіопольської районної ради «Овідіополь-сервіс» від 26 лютого 2020 року № 29 на суміжній присадибній земельній ділянці, яка перетинається з належною позивачці земельною ділянкою, розташований житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами загальною площею 51 кв. м, 1930 року побудови, власником якого був ОСОБА_10 . Після його смерті, на підставі рішення виконкому від 08 липня 2005 року № 118 «Про видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок і госпспоруди по АДРЕСА_1 » на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 видані свідоцтва від 26 липня 2005 року про право власності на нерухоме майно: ОСОБА_6 - серії НОМЕР_2 , що посвідчує право приватної спільної часткової власності на 1/3 частку; ОСОБА_2 - серії НОМЕР_3 , що посвідчує право приватної спільної часткової власності на 1/3 частку та ОСОБА_11 - серії НОМЕР_4 , що посвідчує право приватної спільної часткової власності на 1/3 частку, який, у свою чергу, відчужив її на користь ОСОБА_2 .

Під будівлею на АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_4 обліковувалась земельна ділянка площею 0,204 га, яка знаходилась у фактичному користуванні спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 .

Станом на 31 серпня 2005 року ОСОБА_2 була власником 2/3 частин житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а власницею іншої 1/3 частини - її матір ОСОБА_6 .

У 2006-2007 роках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватизували присадибну земельну ділянку на АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради ХХХІІ сесії ІV скликання від 22 грудня 2005 року № 2575 «Про передачу в спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і госпбудівель та видачі державного акту на право спільної сумісної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 »; в 2006 року на їх замовлення розроблена відповідна технічнадокументація.

У висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз земельно-технічної експертизи від 29 липня 2021 року № 5207/5240, встановлено, що фактично існуючі розміри та межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357 за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають межам та розмірам цієї земельної ділянки, зазначених у документах та відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку (згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 26 лютого 2020 року НВ - 511 3885282020. У результаті зміщення земельної ділянки відбулось накладання меж земельної ділянки площею 0,2040 га, кадастровий № 5123781500:02:001:0357 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 згідно меж та розмірів цієї земельної ділянки, зазначених у документах та відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку (згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 26 лютого 2020 року В - 511 3885282020) та площ житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Фактична площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ОСОБА_1 - відрізняється від вказаної площі у державному акті від 02 травня 1997 рокусерії І-ОД № 085575, розміром 0,12 га. Фактичні довжина та ширина земельної ділянки, площею 0,1232 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 - не співпадає з довжиною та шириною, вказаним в державному акті від 02 травня 1997 рокусерії І-ОД № 085575. Порушення меж (накладення) відповідно до правовстановлюючих документів земельних ділянок: площею 0,204 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5123781500:02:001:0357, яка належить ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 0,1232 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 - існує. Площа перетинання вказаних земельних ділянок - 22 кв. м.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16, від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17, від 29 листопада 2023 року у справі № 369/13343/17, від 01 квітня 2024 року у справі № 686/29420/21, від 17 січня 2025 року у справі № 205/1086/15, від 27 січня 2025 року у справі № 748/612/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що межі присадибної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої вона є, перетинаються з сусідньою присадибною ділянкою площею 0,2040 га, кадастровий номер 5123781500:02:001:0357, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Оскільки належна на праві власності земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_2 , остання пред`явила позов про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про право власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Оскаржуване рішення IV сесії V скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290 вичерпало свою дію виконанням (на підставі рішення ради видано державний акт на право власності на земельну ділянку). Визнання цього рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23 листопада 2021року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).

Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на його земельну ділянку. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.

Щодо вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, то у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачка звернувся до суду з метою відновлення володіння спірною земельною ділянкою.

Належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,204 га перетинається з земельною ділянкою ОСОБА_1 , площа якої 0,12 га.

З урахуванням наведеного, вимоги про скасування рішення сільської про передачу у власність ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_3 земельної ділянки та визнання недійсними державного акта на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про право власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивачки, тобто не є належним та ефективним способом захисту. Належним способом захисту позивача є віндикаційний позов.

Крім того, зміст позовної заяви свідчить про те, що у цій справі позивачка заявляє вимогу про визнання недійсним рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського (Овідіопольського) району Одеської області від 18 серпня 2006 року № 290, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », - тобто намагається скасувати правовий титул (визнати недійсним відповідне рішення щодо всієї земельної ділянки, а не тільки тієї її частини, що накладається на земельну ділянку відповідача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_2 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивачки, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідачки якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 , та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 .

Враховуючи обрання позивачем неналежного способу захисту рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними : державного акта на право власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про право власності та визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Стосовно позовних вимог, заявлених до приватного нотаріуса

Позивач визначила відповідачем за позовом також приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф., яка не є належним відповідачем у цій справі, з огляду на таке.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19).

Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про те, що спір у цій справі існує між позивачкою та ОСОБА_2 з приводу спірної земельної ділянки та щодо порушення права власності позивача на спірне майно внаслідок дій Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Приватний нотаріус не є належним відповідачем у цій справі.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф., задоволенню не підлягають, тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині позовних вимог, заявлених до приватного, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог з підстав, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Чіканчі Ольгою Іванівною, задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року скасувати.?

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталії Федорівни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису про право власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов