УХВАЛА

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/466/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

за участю представників:

від прокуратури - Кравчук О.А.

позивач-1 - Міністерство освіти і науки України

представник позивача-1 - не з'явився

позивач-2 - Херсонський державний університет

представник позивача-2 - Прокопенко А.М., Парасочкіна К.В.

відповідач - Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області

від відповідача - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_7

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8

представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_9

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_10

представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Херсонського державного університету та Заступника прокурора Херсонської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Ярош А.І. - головуючого, Діброви Г.І., Лисенко В.А. від 28 вересня 2017 року

у справі за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі:
1. Міністерства освіти і науки України, 2. Херсонського державного університету

до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України

та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_8,

2. ОСОБА_10

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Херсонського державного університету, 3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначав, що рішення ради від
20.05.2015р. № 820 прийнято з перевищенням наданих відповідачу повноважень та у непередбачений законом спосіб, у порушення Конституції України та Земельного кодексу України, без згоди Кабінету Міністрів України, як органу, уповноваженого на розпорядження землями рекреаційного призначення та Міністерства освіти і науки України, органу, якому підпорядкований позивач-2. На вчинення вказаної дії, оспорюване рішення ради не містить жодної вказівки на підставу припинення права користування земельною ділянкою Херсонського державного університету, яка передбачена Земельним кодексом України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015р. № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги заступника прокурора Херсонської області відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на наявних правах позивачів на землю, що юридично належать їм та були порушені спірним рішенням відповідача, як такого, що суперечить положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та прийнято з порушенням встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, у зв'язку з чим даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2017р. рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що (1) будь-які дії по розпорядженню вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише з дозволу Міністерства освіти і науки України. Разом з тим, судом встановлено, що будь-яких рішень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою Кабінетом Міністрів України або Міністерством освіти і науки України не приймалось. (2) Лазурненська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності. Однак апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції помилково зазначено, що оспорюваним рішенням Лазурненської селищної ради було порушено права саме позивача-1 Міністерства освіти і науки України як органу, що здійснює функції управління майном та права позивача-2 Херсонського державного університету, оскільки останнього, як правонаступника законного землекористувача, позбавлено права користування земельною ділянкою поза його волею. У даному випадку, власником земельних ділянок, закріплених за Херсонським державним університетом, що перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки, є держава в особі Кабінету Міністрів України, однак, прокурором при зверненні до суду Кабінет Міністрів України помилково не визначено у якості позивача по справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14.

У даній справі прокурором заявлено позов про визнання протиправним та скасування рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області
20.05.2015р. № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що визнання такого рішення недійсним, без заявлення вимоги про визнання недійними правовстанолюючих документів, які видані на підставі зазначеного рішення щодо права користування (оренди) земельною ділянкою, не впливає на законність останніх, не відновить порушені права та взагалі не породжує будь-яких наслідків для користувачів (орендарів) спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2017р. Херсонський державний університет та Заступник прокурора Херсонської області звернулися із касаційними скаргами, в яких просили оскаржувану постанову Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 08.06.2017р. - залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2018р. відкрито касаційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.04.2018р.

Відповідно до пп. 7 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши касаційні скарги Херсонського державного університету та Заступника прокурора Херсонської області, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14 за позовом прокурора до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, дійшов висновку про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Тобто, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення з земель державної власності та переведенні до земель запасу Лазурненської селищної ради, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані зі зміною певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений.

У справі № 923/466/17, яка розглядається, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту права особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), тому така позовна вимога не може бути задоволена.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у даній справі № 923/466/17, вважає за необхідне розглянути спір по суті, а таким чином відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

При цьому, позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст.ст. 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права постійного користування та права оренди землі), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного на підставі пп. 7 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 233,234,303, пп. 7 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 923/466/17 разом з касаційними скаргами Херсонського державного університету та заступника прокурора Херсонської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 і доданими до них документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.