Історія справи

Постанова КГС ВП від 12.11.2024 року у справі №905/738/23
Постанова КГС ВП від 05.06.2025 року у справі №905/738/23
Постанова КГС ВП від 12.11.2024 року у справі №905/738/23

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 905/738/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т. М., Колос І.Б.

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024

(за скаргою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 2 314 893 581,30 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Історія справи. Стислий зміст позовних вимог, судових рішень. Узагальнені обставини за скаргою на дії приватного виконавця

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», позивач, скаржник-1) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - ПрАТ «Донецькоблгаз», відповідач) про стягнення 2 314 893 581,30 грн, з яких: 1 556 734 413,64 грн - основна заборгованість, 144 263 399,86 грн - пеня, 83 523 294,25 грн - 3% річних, 530 372 473,55 грн - інфляційні втрати.

1.2. Господарський суд Донецької області рішенням від 25.06.2024 у справі №905/738/23, яке залишив Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.09.2024 та Верховний Суд постановою від 12.11.2024 без змін, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1 556 734 413,64 грн заборгованості, 68 369 590,31 грн пені, 81 970 296,73 грн 3% річних, 525 526 189,57 грн інфляційних втрат, а також 933 749,75 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив.

1.3. На виконання рішення Господарським судом Донецької області 09.10.2024 видано відповідний наказ.

1.4. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О.О. (далі - приватний виконавець, скаржник-2) постановою від 14.11.2024 відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 в частині стягнення з боржника заборгованості в сумі 509 067 629,36 грн.

1.5. До Господарського суду Донецької області 06.12.2024 надійшла скарга ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця, в якій скаржник просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 про стягнення з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1 556 734 413,64 грн заборгованості, 68 369 590,31 грн пені, 81 970 296,73 грн 3% річних, 525 526 189,57 грн інфляційних втрат, а також 933 749,75 грн судового збору, - в частині стягнення з боржника грошових коштів в сумі 509 067 629,36 грн до виключення боржника з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон України №1639-ІХ);

- зобов`язати приватного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 про стягнення з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1 556 734 413,64 грн заборгованості, 68 369 590,31 грн пені, 81 970 296,73грн 3% річних, 525 526 189,57 грн інфляційних втрат, а також 933 749,75 грн судового збору, - в частині стягнення з боржника грошових коштів в сумі 509 067 629,36 грн до виключення боржника з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України №1639-ІХ;

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях та належать боржнику - ПрАТ «Донецькоблгаз», накладеного постановами у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в межах суми стягнення з боржника - 559 974 392,30 грн;

- зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ПрАТ «Донецькоблгаз», накладений постановами у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 14.11.2024, 15.11.2024 в межах суми стягнення з боржника - 559 974 392,30 грн.

1.5.1. В обґрунтування поданої скарги боржник посилається на порушення приватним виконавцем вимог пункту 15 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не зупинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 в частині стягнення з боржника грошових коштів в сумі 509 067 629,36 грн та, відповідно, не зняття арешту з майна та коштів боржника, з огляду на те, що сума, яка стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України №1639-ІХ, та за умови перебування боржника у Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України №1639-ІХ.

1.6. ТОВ «Оператор ГТС України» 16.12.2024 подало до суду першої інстанції клопотання про залишення скарги без розгляду з підстав пропуску десятиденного строку на її подання.

1.7. ПрАТ «Донецькоблгаз» 17.12.2024 подало до суду першої інстанції клопотання про поновлення процесуального строку на подання скарги на бездіяльність приватного виконавця, на той випадок, якщо суд дійде висновку про його пропуск, проте заявник вважає таку бездіяльність приватного виконавця триваючим порушенням.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.12.2024 (суддя Фурсова С.М.):

- поновив боржнику строк для подання скарги на бездіяльність приватного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;

- скаргу ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця задовольнив частково;

- визнав протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 про стягнення з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1 556 734 413,64 грн заборгованості, 68 369 590,31 грн пені, 81 970 296,73 грн 3% річних, 525 526 189,57 грн інфляційних втрат, а також 933 749,75 грн судового збору, - в частині стягнення з боржника грошових коштів в сумі 509 067 629,36 грн до виключення боржника з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України №1639-ІХ;

- зобов`язав приватного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 про стягнення з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1 556 344 13,64 грн заборгованості, 68 369 590,31 грн пені, 81 970 296,73 грн 3% річних, 525 526 189,57 грн інфляційних втрат, а також 933 749,75 грн судового збору, - в частині стягнення з боржника грошових коштів в сумі 509 067 629,36 грн до виключення боржника з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України №1639-ІХ;

- визнав протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях та належать боржнику - ПрАТ «Донецькоблгаз», накладеного постановами у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в межах суми стягнення з боржника - 559 974 392,30 грн;

- зобов`язав приватного виконавця зняти арешт з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, які належать боржнику - ПрАТ «Донецькоблгаз», накладений постановами у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 14.11.2024, 15.11.2024 в межах суми стягнення з боржника - 559 974 392,30 грн.

- в іншій частині скарги відмовив.

2.2. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 19.12.2024, ТОВ «Оператор ГТС України» та приватний виконавець звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.02.2025 (колегія суддів: Мартюхіна Н.О. (головуюча), Крестьянінов О.О., Хачатрян В.С.) апеляційні скарги ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 - залишив без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційних скарг

3.1. ТОВ «Оператор ГТС України» звернулося 03.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (далі - касаційна скарга ТОВ «Оператор ГТС України»), в якій просить: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/738/23 в частині задоволення скарги ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця; прийняти постанову, якою у задоволенні скарги на дії приватного виконавця відмовити.

3.2. Приватний виконавець звернувся 03.03.2025 засобами поштового зв`язку (зареєстровано судом 05.03.2025) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (далі - касаційна скарга приватного виконавця), в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №905/738/23 в частині задоволення скарги ПрАТ «Донецькоблгаз» від 06.12.2024 на бездіяльність приватного виконавця повністю та прийняти нове судове рішення, яким скаргу боржника залишити без розгляду та повернути особі, що її подала; у разі визнання поважними причини пропуску строку на подання скарги ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця - прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі;

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. Касаційна скарга ТОВ «Оператор ГТС України» подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.1. ТОВ «Оператор ГТС України» у своїй касаційній скарзі зазначає, зокрема таке:

1) ПрАТ «Донецькоблгаз» не було наведено виняткових, поважних та об`єктивно непереборних обставин, які б дійсно унеможливлювали своєчасне подання скарги на бездіяльність приватного виконавця, а відтак не підтверджено поважності пропуску строку, встановленого статтею 341 ГПК України на подання такої скарги, у зв`язку з чим суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку для подання скарги та залишити таку скаргу без розгляду;

2) суди неправильно застосували норми абзац 8 статті 1, статтю 2 Закону України №1639-IX та пункт 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», а також не врахував того, що Закон України №1639-IX містить чітку вказівку стосовно періоду виникнення заборгованість, яка підлягає врегулюванню, а саме з 01.01.2020 до 28.02.2022 включно; а відтак суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані після 28.02.2022 врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX не підлягають; тож, у зв`язку з тим, що виконавче провадження було відкрито для примусового стягнення виключно заборгованості, яка виникла після 28.02.2022, у приватного виконавця не було правових підстав зупиняти таке виконавче провадження;

3) суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2023 у справі №904/5698/20 та від 05.09.2024 у справі №904/5697/20. Вважає, що підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2025 у справі №904/4463/23;

4) суди безпідставно застосували до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23 та від 12.12.2024 у справі №924/395/24.

4.1.2. ТОВ «Оператор ГТС України» подало 15.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання, у якому просить: справу №905/738/23 за касаційними скаргами ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права - пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 1 Закону України №1639-ІХ, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23, від 17.01.2025 у справі №925/958/22, від 30.10.2023 у справі №925/555/21, від 12.12.2024 у справі №924/395/24, від 20.01.2025 у справі №924/396/24, від 26.02.2025 у справі №910/9745/22, від 02.04.2025 у справі №906/512/23. На переконання ТОВ «Оператор ГТС України», доцільно сформулювати уточнений висновок щодо застосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з абз. 8 статті 1 Закону України №1639-ІХ.

4.2. Касаційна скарга приватного виконавця подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2.1. Водночас приватний виконавець вважає, що:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 05.12.2018 у справі №904/7326/17, від 28.05.2019 у справі №905/2458/16, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 13.09.2019 у справі №920/149/18 (провадження №12-297гс18), від 01.11.2019 у справі №910/13604/18, від 20.10.2020 у справі №5019/337/11, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 03.06.2021 у справі №756/1927/16, від 10.06.2021 у справі №520/4794/20 (провадження №К/9901/18373/20), від 30.06.2021 у справі №201/12569/16, від 22.07.2021 у справі №280/3860/20 (провадження №К/99(П/30604/20), від 21.07.2021 у справі №922/1742/18, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г, від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г, від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, від 10.11.2022 у справі №990/115/22, від 16.11.2022 у справі №910/7310/20, від 07.12.2022 у справі №908/1525/16, від 31.01.2023 у справі №К/990/23345/22, від 05.04.2023 у справі №911/1278/20, від 19.04.2023 у справі №909/615/15, від 31.05.2023 у справі №910/6104/21, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 18.08.2023 у справі №924/90/22, від 23.08.2023 у справі №921/14/18, від 20.09.2023 у справі №520/16369/13-ц, від 26.09.2023 у справі №911/1840/21, від 27.09.2023 у справі №910/18480/20, від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, від 15.02.2024у справі №909/524/19, від 23.02.2024 у справі №911/1850/18, від 19.03.2024 у справі №909/992/19, від 12.07.2024 у справі №911/1216/21, від 14.08.2024 у справі №916/3011/21, від 15.12.2024 у справі №909/524/19, від 19.12.2024у справі №990/303/24 (11-251заі24), від 15.01.2025 у справі №748/3383/23 (61-9018св24), від 17.01.2025 у справі №904/4463/23;

2) наявні правові підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні: від 23.10.2019 у справі №127/2-2177/2005, від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц, від 08.07.2020 у справі №589/6044/13, від 22.12.2021 у справі №760/19348/20, від 16.10.2023 у справі №910/1432/21, від 09.04.2024 у справі №910/16181/18, від 11.07.2024 у справі №921/366/23, від 06.09.2024 у справі №909/893/17, від 12.12.2024 у справі №924/395/24, від 17.01.2025 у справі №925/958/22, від 20.01.2025 у справі №924/396/24.

4.2.2. Приватний виконавець у своїй касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:

1) скарга ПрАТ «Донецькоблгаз» подана з пропуском всіх встановлених процесуальних строків на оскарження рішення та дій приватного виконавця, а тому господарський суд не мав правових підстав для поновлення процесуального строку та прийняття до розгляду скарги, а мав залишити її без розгляду;

2) в суді першої інстанції в межах цієї справи вже розглядалися аналогічні вимоги ПрАТ «Донецькоблгаз», за результатами розгляду яких була постановлена ухвала від 03.12.2024 про відмову у задоволенні заяви. Такі дії боржника щодо подання подібного змісту документів свідчать про порушення процесуального законодавства та зловживання процесуальним правом;

2) заборгованість, що стягується з ПрАТ «Донецькоблгаз» за наказом Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX, а саме, на суму основного боргу, який виник у період з 01.01.2020 до 28.02.2022 включно; у той же час, у справі №905/738/23 стягувалася, у тому числі заборгованість (пеня, 3% річних та інфляційні втрати), що виникла після 01.03.2022 та яка відповідно до Закону України №1639-IX не підлягає врегулюванню (списанню);

3) зупинення вчинення виконавчих дій в частині сум, які стягнуті рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 та не підлягають врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX призвело б до порушення прав та законних інтересів стягувача на вільне володіння своїм майном;

4) доводи скарги ПрАТ «Донецькоблгаз» ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права та зводяться до переоцінки доказів щодо природи заборгованості, періоду її виникнення та встановлених обставин, які встановлені судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024, що не може слугувати предметом при розгляді скарги на дії приватного виконавця;

5) суди безпідставно застосували до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23 та від 12.12.2024 у справі №924/395/24. Вважає, що підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2025 у справі №904/4463/23.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від ПрАТ «Донецькоблгаз» надійшов відзив на касаційні скарги ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконався, у якому просить: закрити касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконався на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №905/738/23; у разі продовження касаційного розгляду - касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) відзив на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Господарський суд Донецької області рішенням від 25.06.2024 у справі №905/738/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та постановою Верховного Суду від 12.11.2024, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1 556 734 413,64 грн заборгованості, 68 369 590,31 грн пені, 81 970 296,73 грн 3% річних, 525 526 189,57 грн інфляційних втрат, а також 933 749,75 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив.

6.2. Заборгованість за договором транспортування природного газу №1910000137 від 31.12.2019 стягнута рішенням Господарського суду Донецької області 25.06.2024 у справі №903/738/23, є заборгованістю за добові небаланси природного газу та перевищення потужності, тобто спожитий газ, придбаний у січні-грудні 2021 року, а також нараховані на неї пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

6.3. ТОВ «Оператор ГТС України» 13.11.2024 подало заяву про відкриття виконавчого провадження №ТОВВИХ-24-17403, в якій стягувач зазначив, що стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 у справі №905/738/23 заборгованість частково підпадає під період виникнення, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX (в частині суми основного боргу), у зв`язку з чим пред`явлено до стягнення лише частину заборгованості (нараховані з 01.03.2022 суми пені, 3% річних та інфляційних втрат), яка не підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX.

6.4. Постановою приватного виконавця від 14.11.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, згідно з пункту 2 якої постановлено рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 у справі №905/738/23 виконувати лише в частині стягнення з боржника заборгованості в сумі 509 067 629,36 грн.

6.5. Із змісту заяви стягувача та постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 убачається, що постановою НКРЕКП від 01.11.2022 №1373 ПрАТ «Донецькоблгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

6.6. Стягувач у своїй заяві звернув увагу, що заборгованість стягнута з ПрАТ «Донецькоблгаз» рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 у справі №905/738/23 лише частково підпадає під період виникнення, який підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1639-ІХ, а також надав розрахунки, яка частина заборгованості виникла після 28.02.2022 та не підлягає врегулюванню відповідно до процедур передбачених Законом України №1639-ІХ, а саме:

- 55 781 773,64 грн - 3% річних за період виникнення після 01.03.2022;

- 16 916 573,94 грн - пеня за період виникнення після 01.03.2022;

- 436 369 281,78 грн - інфляційні втрати за період виникнення після 01.03.2022.

6.7. ПрАТ «Донецькоблгаз» 20.11.2024 звернулося до приватного виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій з виконання судового рішення та зняття арешту з усіх грошових коштів боржника, обґрунтовуючи заяву тим, що вся заборгованість, стягнута за судовим рішенням від 25.06.2024 у справі №905/738/23 є такою, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1639-ІХ, оскільки така заборгованість виникла з 01.01.2020 до 28.02.2022 включно (січень - грудень 2021 року), а стягнення у судовому порядку пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення, який виходить за межі 28.02.2022 не змінює періоду виникнення заборгованості, а є періодом прострочення такої заборгованості, а тому наявні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій згідно пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

6.8. До заяви було додано копію постанови НКРЕКП від 01.11.2022 №1373 та витяг з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

6.9. На електронну адресу боржника 21.11.2024 надійшла відповідь приватного виконавця на заяву, з якої ПрАТ «Донецькоблгаз» дізналося про відмову у зупиненні виконавчих дій. Відмова приватного виконавця обґрунтована з посиланням на відсутність підстав для задоволення заяви боржника про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець відповідно до положень Закону України №1639 не належить до числа учасників процедури з врегулювання заборгованості, тому не вправі був самостійно приймати рішення щодо наявності та/або відсутності умов для списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних у ході процедури врегулювання заборгованості. Отже, сума заборговані, що виникла після 28.02.2022 і зазначена стягувачем у заяві, підлягає стягненню.

6.10. Не погоджуючись із зазначеними обставинами, ПрАТ «Донецькоблгаз» подало 06.12.2024 до Господарського суду Донецької області скаргу на бездіяльність приватного виконавця (див. пункт 1.5 цієї постанови).

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025 зупинено касаційне провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/421/24.

7.5. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 поновлено касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №905/738/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.6. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.06.2025 у зв`язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/738/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І.М (головуючий), Малашенкова Т.М., Колос І.Б.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, якою скаргу на дії приватного виконавця задоволено частково.

8.2. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності / відсутності підстав для задоволення скарги на бездіяльність приватного виконавця.

8.3. Предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій було, зокрема, питання про обґрунтованість поновлення боржнику строку на звернення зі скаргою.

Щодо стоків звернення зі скаргою на наді/бездіяльність приватного виконавця

8.4. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

8.5. Положеннями статті 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

8.6. Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

8.7. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

8.8. Отже, положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного або приватного виконавця, а й бездіяльність.

8.9. Як встановлено судами попередніх інстанцій та убачається з матеріалів справи, предметом скарги ПрАТ «Донецькоблгаз» є в тому числі оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо невчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

8.10. Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Такі висновки щодо строку звернення зі скаргою висловлені Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 у справі №127/2-2177/2005, від 08.07.2020 у справі №589/6044/13, від 22.12.2021 у справі №760/19348/20, від 16.10.2023 у справі 910/1432/21, від 06.09.2024 у справі №909/893/17 та від 26.03.2025 у справі №910/1114/21, а тому є сталими і послідовними у їх застосуванні.

8.11. За наведених доводів скаржників, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них з огляду на послідовну позицію Великої Палати Верховного Суду щодо обґрунтування підстав для відступу від правових позицій, висловлених у постановах [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах №757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і №818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі №227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах №264/5957/17 (пункт 41) і №727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі №260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі №381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18 (пункт 29), від 8 червня 2021 року у справах №346/1305/19 (пункт 32) та №487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі №917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)].

8.12. Верховний Суд у постановах від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц та від 10.01.2022 у справі №908/5303/15 також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

8.13. Зі змісту судового рішення суду першої інстанції убачається, що суд встановив, що «ПрАТ «Донецькоблгаз» дізналося про порушення свого права 21.11.2024 (з листа приватного виконавця від 21.11.2024 №3312). Отже, десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою у боржника сплинув 02.12.2024 (з урахуванням вихідних днів). Скаржник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця 06.12.2024, тобто пропуск процесуального строку склав 4 дні.

8.14. Водночас суд першої інстанції врахував, що встановлення строків звернення до суду та залишення скарги без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної бездіяльності в подальшому. Заявник звернувся до суду із вказаною скаргою з пропуском десятиденного строку на оскарження, однак право на оскарження бездіяльності, яка по своїй суті є та продовжує існувати, зберігається протягом усього періоду невчинення дій чи неприйняття рішень».

8.15. Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, поновив боржнику строк для подання скарги на бездіяльність приватного виконавця.

8.16. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновками суду першої інстанції, що право на оскарження бездіяльності, яка по своїй суті є та продовжує існувати, зберігається протягом усього періоду невчинення дій чи неприйняття рішень.

8.17. З урахуванням викладеного, Верховним Судом відхиляються доводи касаційних скарг ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця щодо звернення боржника зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 341 ГПК України та наявності підстав для залишення такої скарги без розгляду, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили такого порушення.

8.18. Щодо посилань приватного виконавця на висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постанові від 13.03.2019 №920/149/18, то правовідносини у цій справі не є подібними до спірних правовідносин у справі №905/738/23, оскільки у зазначеній скаржником справі предметом дослідження було питання дотримання строку на оскарження рішення та дій державного виконавця щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду.

8.19. Верховний Суд зазначає, що інші доводи касаційних скарг щодо строків подання скарги фактично зводяться до незгоди скаржників із висновками судів попередніх інстанцій, стосуються переоцінки доказів без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

8.20. Спірні правовідносини, що склалися у цій справі, зводяться до різного тлумачення учасниками справи абзацу восьмого статті 1, статті 2 Закону України № 1639-IX та пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

8.21. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили скаргу ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця, встановивши наявність правових підстав для зупинення виконавчих дій, передбачених пунктом 15 частини першої статті 34 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження».

8.22. При цьому суди виходили з того, що за умов перебування ПрАТ «Донецькоблгаз» в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та віднесення суми основного боргу за наказом Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 до передбаченої Законом України №1639-ІХ процедури врегулювання, у приватного виконавця відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 та частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» був наявний обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій і зняти арешт з майна та грошових коштів боржника у виконавчому проваджені з виконання цього наказу як в частині основного боргу, який виник у період з 01.01.2020 до 28.02.2022, так і нарахованих після 01.03.2022 сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

8.23. Суди зазначили, що, не зупинивши виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 у частині стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 509 067 629,36 грн, які складаються з пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 01.03.2022 на суму боргу, що виник за період січень - грудень 2021 року та підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1639-ІХ, - приватний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, чим порушив майнові права боржника.

8.24. З огляду на вказані обставини, а також доводи скаржників, Верховний Суд зазначає таке.

8.25. За статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 та частиною першою статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.

8.26. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

8.27. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

8.28. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

8.29. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

8.30. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

8.31. Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено у статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

8.32. Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

8.33. Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

8.34. За змістом частини 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

8.35. Згідно з частиною 11 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.

8.36. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що приватний виконавець на підставі постанови НКРЕКП про включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, зупиняє вчинення виконавчих дій щодо такого підприємства, а також знімає накладені арешти на майно та грошові кошти у випадку, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України №1639-IX (див. постанови Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №925/555/21, від 12.12.2024 у справі №924/395/24, від 20.01.2025 у справі №924/396/24, від 26.02.2025 у справі №910/9745/22, від 16.05.2025 у справі №903/421/24).

8.37. До того ж у постанові від 17.01.2025 у справі №925/958/22 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини 11 статті 35 такого Закону у випадку, передбаченому пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Тобто ключовим критерієм є включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

8.38. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 (до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі) зазначила, що зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець (приватний / державний) повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших нормативно-правових актів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

8.39. Верховний Суд звертає увагу, що принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у разі прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що цей закон буде застосовуватися. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16.

8.40. 29.08.2021 набрав чинності Закон України №1639-ІХ в якому означено комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.

8.41. Метою прийняття Закону України №1639-ІХ, як зазначається у пояснювальній записці до нього, є створення законодавчих підстав для подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу; визначення механізмів урегулювання боргів на ринку природного газу з урахуванням чинників їх виникнення та з використанням виключно ринкових механізмів урегулювання; забезпечення умов, необхідних для остаточного відкриття ринку природного газу, та припинення державного втручання в його функціонування, а також підвищення інвестиційної привабливості галузі; створення належних фінансових умов для виконання оператором газотранспортної системи зобов`язань щодо утримання в належному стані та розвитку газотранспортної системи в цілях задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги його транспортування.

8.42. Закон України №1639-ІХ визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу та поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, послуги його розподілу та транспортування, та виключно на суб`єктів ринку природного газу, які включені до Реєстру підприємств, що беруть учать у процедурі врегулювання заборгованості згідно з цим Законом.

8.43. Так, відповідно до статті 1 означеного Закону:

- взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;

- заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону - це, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та / або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, яка виникла з 01.01.2020 до 28.02.2022 включно;

- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - це заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість, у разі її погашення; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону;

- реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

8.44. Дія Закону України №1639-IX поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру (стаття 2 зазначеного Закону України №1639-IX).

8.45. Згідно зі статтею 3 Закону України №1639-IX для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде НКРЕКП. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.

8.46. У справі, що розглядається, суди встановили, що:

- ПрАТ «Донецькоблгаз» та ТОВ «Оператор ГТС України» є суб`єктами правовідносин, що врегульовані Законом України №1639-IX;

- ПрАТ «Донецькоблгаз» як на час відкриття (14.11.2024) виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 і звернення боржника з відповідною заявою (20.11.2024), так і на час розгляду скарги судом першої інстанції є учасником встановленої Законом України №1639-ІХ процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань);

- заборгованість за договором транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000137, стягнута рішенням Господарського суду Донецької області 25.06.2024 у справі №903/738/23, є заборгованістю за добові небаланси природного газу та перевищення потужності, тобто спожитий газ, придбаний у січні - грудні 2021 року, а також нараховані неї пеня, 3% річних та інфляційні втрати;

- виходячи зі змісту положень статті 1 Закону України №1639-ІХ, заборгованість перед Оператором ГТС, яка виникла між сторонами за договором транспортування природного газу у спірних правовідносинах, підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону;

- всі нараховані за прострочення сплати такої суми боргу неустойки (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних, незалежно від їх періоду нарахування, підлягають врегулюванню відповідно до Закону України №1639-ІХ;

- визначення суми заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1639-ІХ, відбувається в подальшому, безпосередньо у процедурі врегулювання заборгованості, яка на даний час ще не завершена.

8.47. За змістом доводів касаційних скарг ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця, сума основної заборгована, яка виника за період січень - грудень 2021 року, а також нараховані на неї пеня, 3% річних та інфляційних втрат до 28.02.2022 підлягають врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX. Водночас заборгованість в сумі 509 067 629,36грн (пеня, 3% річних та інфляційних втрат, нараховані з 01.03.2023), яка стягувалася у примусовому порядку в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 не підлягає врегулюванню згідно з положеннями Закону України №1639-ІХ, оскільки цей закон містить чітку вказівку стосовно періоду виникнення заборгованість, яка підлягає врегулюванню, а саме з 01.01.2020 до 28.02.2022 включно, а відтак суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані після 28.02.2022 врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX не підлягають.

8.48. Щодо таких доводів скаржників, Верховний Суд зазначає таке.

8.49. Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України №1639-IX заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону - це, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та / або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, яка виникла з 01.01.2020 до 28.02.2022 включно.

8.50. Верховний Суд у постанові від 17.01.2025 у справі №904/4463/23, на яку, зокрема, посилаються скаржники і яка, на їх думку, підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, зазначив, що законодавець чітко визначив часові межі виникнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ, у разі включення боржника до Реєстру - з 01.01.2020 до 28.02.2022. Віднесення заборгованості, яка виникла поза межами цього періоду, до заборгованості, яка може бути врегульована учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за законодавчо визначеною у Законі України №1639-ІХ процедурою, суперечитиме змісту абзацу 8 статті 1 цього Закону.

8.51. З аналізу положень Закону України №1639-ІХ та наведеного визначення процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, викладеного у статті 1 цього Закону, вбачається проведення таких процедур врегулювання заборгованості: процедури взаєморозрахунків (стаття 4), процедури реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування (стаття 5), процедури списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування (стаття 6).

8.52. Так, за змістом статті 6 Закону України № 1639-ІХ на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

8.53. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню:

- за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

- за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

8.54. Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування ПрАТ «Донецькоблгаз» у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону України №1639-ІХ є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

8.55. Гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів визначені статтею 7 Закону України №1639-ІХ, відповідно до якої НАК «Нафтогаз України», особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, заборгованість перед якими (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість) підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, мають право на відшкодування з державного бюджету додаткових витрат на сплату процентів та інших витрат у зв`язку із запозиченням коштів з метою покриття касових розривів, що утворилися внаслідок врегулювання заборгованості відповідно до статей 5-6 цього Закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

8.56. Отже, наведеними положеннями Закону передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1 Закону України №1639-ІХ (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2025 у справі №903/421/24).

8.57. Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 зазначила, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця наявні дві обов`язкові обставини для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, передбачені пунктом 15 частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»:

1) перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

2) сума, що стягується за наказом підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Самостійна оцінка приватним виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить не лише положенням Закону України №1639-ІХ, а й загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов`язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень.

8.58. Верховний Суд виходить з того, що приватний виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України №1639-ІХ, і відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у приватного виконавця виник обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 у частині стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 509 067 629,36 грн, які складаються з пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих із 01.03.2022 на суму боргу, що виник за період січень - грудень 2021 року.

8.59. Направивши ПрАТ «Донецькоблгаз» відповідь на заяву про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 про те, що клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає задоволенню, приватний виконавець діяв усупереч положенням Закону України №1639-ІХ.

8.60. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за умови перебування ПрАТ «Донецькоблгаз» в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та віднесення суми основного боргу за наказом Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 до передбаченої Законом України №1639-ІХ та ініційованої боржником процедури врегулювання, у приватного виконавця відповідно до положень пункту 15 частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» був наявний обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання наказу також і в частині пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на основну заборгованість, і зняти арешт з майна та грошових коштів боржника у відповідній частині, а отже, ухвала суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування в оскаржуваній частині немає.

8.61. Аргументи скаржників про те, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані після 28.02.2022, не підлягають врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX, Суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки положення цього Закону охоплюють не лише основну заборгованість, яка виникла у визначений період, а й усі фінансові зобов`язання, що є похідними від неї та безпосередньо пов`язані з її існуванням.

8.62. Зобов`язання зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат є наслідком прострочення виконання основного зобов`язання, що виникло у межах періоду, визначеного Законом. Відтак, такі нарахування носять додатковий, а не самостійний характер, і правова природа їх тісно пов`язана з основною заборгованістю, яка вже підпадає під дію механізму врегулювання.

8.63. Такий підхід відповідає меті прийняття Закону України №1639-IX,який спрямований на комплексне врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, а також узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

8.64. Також Суд відхиляє доводи скаржників про те, що підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2025 у справі №904/4463/23, з огляду на їх нерелевантність, оскільки зазначена справа стосувалася інших фактичних обставин, зокрема - основна заборгованості виникла поза межами періоду, визначеного Законом України №1639-IX.

8.65. Посилання скаржників на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у справах №904/5697/20 та №904/5698/20, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, оскільки враховуючи зміст цієї справи та аналіз положень законодавства, проаналізувавши судові рішення та правові висновки, на які посилаються скаржники, оскаржувані судові рішення не суперечить правовим позиціям, викладеним у означених постановах.

8.66. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не різним застосуванням норм матеріального права, а різницею у встановлених фактичних обставинах справ та доказах, поданих сторонами й належно оцінених судами першої та апеляційної інстанцій. Як наслідок, ухвалення різних за змістом рішень у цих справах є обґрунтованим і не свідчить про порушення принципу правової визначеності або єдності судової практики.

8.67. Посилання приватного виконавця у касаційній скарзі на низку постанов Верховного Суду (див. абз. 1 підпункт 4.2.1 пункт 4.2 цієї постанови), які, на його думку, свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, є необґрунтованим.

8.68. Аналіз наведених постанов свідчить про відмінність фактичних обставин справ, що були предметом розгляду у Верховному Суді, від обставин цієї справи, що, у свою чергу, обумовлює і відмінність у застосуванні правових норм. Зазначені постанови стосувалися інших правовідносин, у яких застосування норм матеріального права відбувалося в контексті інших доказів, інших вимог і, відповідно, в іншій юридичній площині.

8.69. Отже, висновки Верховного Суду, на які посилається приватний виконавець, за критеріями подібності не є подібними зі справою, що переглядається з точки зору підстав, доводів і заперечень сторін, фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами. Посилання скаржника-2 на зазначені постанови «вирвані» з контексту та не враховують суттєвих відмінностей у правовідносинах, що стали предметом розгляду у справі, яка переглядається. Крім того, обґрунтування, наведені у зазначених постановах, ґрунтуються на специфічних фактичних обставинах, які не є тотожними або достатньо схожими зі спірними відносинами у цій справі.

8.70. Крім того, як вже зазначалося, приватний виконавець вказує на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (див. абз. 2 підпункту 4.2.1 пункту 4.2 цієї постанови).

8.71. Верховний Суд зазначає, що окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

8.72. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

8.73. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

8.74. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

8.75. Проте, звертаючись з касаційною скаргою, приватний виконавець вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навів жодного змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів жодних вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку.

8.76. Крім того, посилання приватного виконавця в цій частині є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних судових рішеннях.

8.77. З урахуванням викладеного, доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не підтвердилися.

8.78. Інші доводи скаржників спростовуються наведеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права та зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що відповідно до положень статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

8.79. При цьому, доводи ПрАТ «Донецькоблгаз», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8.80. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.81. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.82. Щодо клопотання ТОВ «Оператор ГТС України» (див. підпункт 4.1.2 пункт 4.1 цієї постанови) про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

8.83. У частині другій статті 302 ГПК України зазначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

8.84. Колегія суддів зазначає, що основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики (частини перша статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

8.85. Тобто, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини; існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

8.86. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №904/3860/19, від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13.

8.87. Колегія суддів вважає, що підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати відповідно до частини другої статті 302 ГПК України немає, оскільки доводи скаржника не містять достатніх аргументів, які би свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду щодо застосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 1 Закону України №1639-ІХ, викладеної у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23, від 17.01.2025 у справі №925/958/22, від 30.10.2023 у справі №925/555/21, від 12.12.2024 у справі №924/395/24, від 20.01.2025 у справі №924/396/24, від 26.02.2025 у справі №910/9745/22, від 02.04.2025 у справі №906/521/23.

8.88. При цьому аргументи заявника, наведені на обґрунтування підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у зазначених постановах, зводяться до власного тлумачення ТОВ «Оператор ГТС України» положень Закону України №1639-ІХ, а отже, клопотання ТОВ «Оператор ГТС України» про передачу справи на розгляд об`єднаної палати задоволенню не підлягає.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Відтак касаційні скарги ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. За подання касаційних скарг на судові рішення, якими розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби судовий збір не сплачується, а відтак і не покладається.

Керуючись статтями 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 905/738/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Колос