ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 280/3860/20

провадження № К/9901/32604/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", про визнання протиправною та скасування постанови в частині, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (суддя Татаринов Д. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (головуючий суддя Малиш Н. І., судді: Баранник Н. П., Щербак А. А.),

І. Суть спору

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Мелітопольський міськрайонний ВДВС Південно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро)), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ"), у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, що винесена державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного ВДВС Південно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаркушею Т. О. 09 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 55628035, в частині накладення арешту на кошти, що містяться на зарплатному рахунку № НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ".

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постанова державного виконавця від 09 квітня 2020 року у ВП № 55628035 про арешт коштів боржника є протиправною, оскільки нею порушується порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника, оскільки арешт накладено на кошти на рахунку, до якого спрямовується заробітна плата (рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ").

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

10 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем видано виконавчий напис про примусове стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження в м. Мелітополь Запорізької області, ІНН НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_1, місце роботи не відомо, на користь ПАТ
КБ "ПриватБанк" заборгованість, не сплачену в строк за Кредитним договором від 07 грудня 2006 року № ZPМ0GL00000023. Строк, за який провадиться стягнення - 3898 днів, а саме: з 07 грудня 2006 року по 09 серпня 2017 року. Сума, що підлягає стягненню, складає 19 249,96 (Долар США), що за курсом 25,73 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09 серпня 2017 року складає 495301,47 грн, з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 357,37 (Долар США); заборгованість за відсотками у розмірі 4 992,56 (Долар США); заборгованість з комісії у розмірі 201,60 (Долар США); заборгованість з пені у розмірі 4 698,43 (Долар США); заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн; витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3 000,00 грн.

09 квітня 2020 року державним виконавцем Мелітопольського ВДВС Південно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаркушею Т. О. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 55628035, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у АТ "ПУМБ", МФО 334851, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1

07 травня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного ВДВС Південно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява боржника ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку, оскільки рахунок № НОМЕР_1 є зарплатним, та додано довідку керуючого відділення № 1 ПУМБ в. м. Мелітополь від 06 травня 2020 року та виписку з особового рахунку з 01 листопада 2019 року по 15 травня 2020 року.

15 травня 2020 року до відповідача надійшов лист АТ "ПУМБ" від 05 травня 2020 року №116/4967/07 бТ, відповідно до якого зазначено, що постанова ВП № 55628035 від 09 квітня 2020 року про арешт коштів боржника, відносно накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку (ах) в АТ "ПУМБ", МФО 334851, та належать ОСОБА_1, код НОМЕР_2 у межах суми 507 708,55 грн прийнята до виконання. Повідомлено, що в АТ "ПУМБ", МФО 334851, на рахунки ОСОБА_1, код НОМЕР_2,04 травня 2020 року накладено арешт. Станом на день прийняття постанови до виконання на арештованих рахунках недостатньо коштів для виконання арешту.

27 травня 2020 року ОСОБА_1 надано відповідь за № 22142/18.28-36/55628035/18.28-38/62453 про відсутність підстав для зняття арешту з коштів, що містяться на рахунку боржника у АТ "ПУМБ".

Вважаючи постанову про арешт коштів боржника від 09 квітня 2020 року у ВП № 55628035 протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що системний аналіз ст. 52 та 59 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов'язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов'язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із ст. 52 та 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також у випадку, передбаченому ст. 52 та 59 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, спірний картковий рахунок позивачки, відкритий у АТ "ПУМБ", не є рахунком зі спеціальним режимом використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, оскільки банківською установою було прийнято спірну постанову до виконання.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника в повній мірі відповідають приписам Закону України "Про виконавче провадження", отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 17 вересня 2018 року у справі № 344/12102/16-ц щодо застосування норм матеріального права: "Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що державним виконавцем було порушено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, дійшов правильного висновку про те, що у державного виконавця були відсутні підстави, передбачені ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) для накладення арешту на рахунки боржника, на які здійснюється виплата заробітної плати та пенсії".

На думку скаржниці, суди першої та апеляційної інстанцій застосували до спірних правовідносин положення розд. VII "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Закону України "Про виконавче провадження", що регламентують порядок звернення на майно боржника, яке є відмінним від доходів боржника. Зазначені положення Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають застосуванню, адже заробітна плата, у разі зарахування її роботодавцем на банківський рахунок працівника, не втрачає свого статусу заробітної плати.

Також позивачка зазначає, що відповідно до законодавства України заборонено будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, обмежено розмір утримань з заробітної плати, у тому числі і за виконавчими документами.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Стверджує, що відповідно до виписки по особовому рахунку АТ "ПУМБ" від 15 травня 2020 року на рахунок позивачки надходять не лише виплати заробітної плати, а й грошові внески невизначеного призначення. Вважає, що посилання скаржниці на те, що такі надходження вносяться для сплати комунальних послуг, та не є доходом, нічим не підтверджуються, а джерело надходження таких коштів позивачкою не доведено. Крім того, відповідач зазначає, що факт надходження на такий рахунок коштів невизначеного характеру свідчить про те, що такий рахунок є звичайним поточним рахунком фізичної особи та не має статус виключно зарплатного рахунку. Також обґрунтовуючи свою правову позицію, звертає увагу на те, що зазначений характер виплат згідно ст. 73 Закону України "Про виконавче провадження" не підпадає під перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, відзиву на касаційну скаргу не подавали, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII, а також рішеннями, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

За приписами ~law24~ установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law25~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і ~law26~.

Відповідно до ~law27~ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (~law28~).

~law29~ встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).

При цьому, ~law35~ встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до ~law36~ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

~law37~ встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Згідно з підп. 6 п. 3 розд. І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України

VІІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди позивачки з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування її заробітної плати.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця Мелітопольського ВДВС Південно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаркушею Т. О. від 09 квітня 2020 року ВП № 55628035 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у АТ "ПУМБ", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника - ОСОБА_1.

При цьому, державний виконавець визначила банківській установі порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Здійснюючи виконання постанови державного виконавця від 09 квітня 2020 року листом від 05 травня 2020 року № 116/4967/07 Бт АТ "ПУМБ" повідомило відповідача про прийняття її до виконання, а також повідомило, що для виконання постанови державного виконавця коштів на рахунку боржника недостатньо.

Тобто, АТ "ПУМБ", визначивши статус рахунку № НОМЕР_1, вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Крім того, АТ "ПУМБ" при прийнятті спірної постанови до виконання не було повідомлено відповідача про спеціальний режим рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_1, а також про заборону законом звернення стягнення на такий рахунок.

Так, у силу положень ~law38~ убачається, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із ~law39~, а також у випадку, передбаченому ~law40~.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого ~law41~, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Водночас, документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відповідачу не було надано.

Що стосується посилання позивачки на лист АТ "ПУМБ" від 06 травня 2020 року № МЕ1-07.8/20, який нею був доданий до заяви про зняття арешту з рахунку, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій про їх безпідставність, оскільки у згаданому листі зазначено, що такий картковий рахунок призначений для отримання заробітної плати, проте не містить посилання, що даний рахунок має спеціальний режим використання. Більш того, судами установлено, що згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у період з 01 листопада 2019 року по 15 травня 2020 року на нього зараховувалися й інші грошові кошти, окрім заробітної плати.

Кошти, які переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю та втратили свій цільовий статус (заробітної плати), а набули статус вкладу.

Посилання скаржниці на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 344/12102/16-ц, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цій справі та справі № 344/12102/16-ц не є подібними. Так, у вказаному судовому рішенні визначається порядок застосування норм ~law42~, а не положень ~law43~.

Зокрема, для вирішення питання звернення стягнення на заробітну плату у порядку ~law44~ виконавцем приймається постанова про звернення стягнення на заробітну плату, яка направляється установі, яка виплачує боржнику таку заробітну плату. Поряд з цим, у рамках ~law45~ виконавцем приймається постанова про арешт майна (коштів) боржника і така постанова направляється до виконання банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка не оскаржує постанову відповідача, яка прийнята у відповідності до ~law46~, а тому посилання скаржниці на постанову Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 344/12102/16-ц є помилковими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника відповідають приписам ~law47~, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З урахуванням вище наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко