П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 990/115/22

Провадження № 11-107заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л.Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/115/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року (у складі колегії суддів Пасічник С. С., Васильєвої І. А., Гімона М. М., Шишова О. О., Яковенка М. М.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. 27 липня 2022 року Паламарчуком Дмитром Юрійовичем як представником ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслано до Верховного Суду як суду першої інстанції адміністративний позов до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення № 126/0/15-22 від 15 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху.

3. Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що професійна діяльність суддів є публічною службою, а відтак для звернення до суду із цим позовом встановлено місячний строк. Суд, проаналізувавши положення чинного процесуального законодавства, ураховуючи обізнаність позивачки та її представника про дату засідання Вищої ради правосуддя, на якому повинно було розглядатись та вирішуватись питання порядку денного щодо ОСОБА_1 , дійшов висновку, що в цьому випадку відлік строку для звернення до суду з позовною заявою необхідно обраховувати з 16 лютого 2022 року, а відтак констатував пропуск останнього, зважаючи на подання позову лише 27 липня 2022 року. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмітив, що адміністративний позов не містить чіткої позиції позивачки з питання дотримання або пропуску нею строку звернення до суду, а також вказав, що наведені в ньому причини, визначені як такі, що вплинули на звернення до Суду лише наприкінці липня 2022 року, фактично зводяться до ненаправлення ОСОБА_1 .Вищою радою правосуддя копії спірного рішення та отримання його лише 08 червня 2022 року на запит після повернення до м. Києва. Втім, як зазначив у своїй ухвалі Суд, у позовній заяві не наведено жодних причин і не подано відповідних доказів у підтвердження непереборних обставин, які унеможливили звернення ОСОБА_1 або її представника до Вищої ради правосуддя за отриманням копії рішення в більш ранній строк, як і підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) та ознайомлення з його змістом і мотивами.

4. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що в позовній заяві міститься посилання на пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», проте документів у підтвердження того, що до позивача підлягають застосуванню положення вказаної норми законодавства, до позовної заяви не додано, як і не надано доказів сплати судового збору.

5. На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачкою надіслано докази, які підтверджують наявність у неї пільг щодо сплати судового збору (встановлення особі безстроково ІІ групи інвалідності), а також клопотання про поновлення строку звернення до суду.

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 серпня 2022 року позовну заяву повернув позивачці на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Суд виходив з того, що в надісланому на адресу суду клопотанні адвокат Паламарчук Д. Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , визнав, що перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 16 лютого 2022 року та, відповідно, був пропущений, однак посилався на ті ж обставини, які вже наводились у позовній заяві та оцінка яким надана в ухвалі від 03 серпня 2022 року (щодо відсутності ОСОБА_1 за станом здоров'я на засіданні Вищої ради правосуддя 15 лютого 2022 року, на якому розглядалось питання про її звільнення з посади; ненадіслання копії прийнятого рішення на її адресу, а його направлення 18 лютого 2022 року до Апеляційного суду м. Києва для подальшої передачі позивачці, хоча в штаті такого ОСОБА_1 не перебувала; введення в Україні військового стану, у зв`язку із чим позивачка та її представник, побоюючись за своє життя, змушені були виїхати з м. Києва та були позбавлені можливості без загрози своїй безпеці займатись збиранням доказів). Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду взяв до уваги доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року військового стану та пов'язані із цим обмеження та з урахуванням цього зауважив, що позивачкою та її представником так і не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами. Суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачки про невідповідність надісланої відповідачем 08 червня 2022 року на запит адвоката копії оспорюваного рішення вимогам підпункту 5.2.2 та пунктів 5.23, 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» не спростовують можливості на її підставі ознайомитись зі змістом рішення як таким.

8. Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, щопозивачка не усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а тому така підлягає поверненню відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

9. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржниця зазначає, що оскаржуване судове рішення є невмотивованим, не відповідає вимогам обґрунтованості та законності, а також завданню адміністративного судочинства з таких підстав:

- Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не врахував, що станом на момент введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року) позивачка перебувала в межах місячного строку звернення до суду та не передбачала і не могла передбачити, що буде позбавлена можливості його підготувати та подати до суду у строк до 15 березня 2022 року;

- висновок суду першої інстанції про ненаведення позивачкою обставин, за яких вона не подала позовну заяву в місячний строк з дати 08 червня 2022 року, а зробила це 27 липня 2022 року, є передчасним, оскільки суд не надав оцінку доводам позивачки щодо дати отримання відповіді на адвокатський запит, що зумовила можливість складання позову. Ця інформація повідомлялась суду з метою дотримання правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 522/7674/18, та показати добросовісність дій позивачки і її представника;

- суд першої інстанції не надав оцінку тим обставинам, що з 24 лютого 2022 року факти обстрілів м. Києва та боїв у Київській області є загальновідомими, триваючими, такими, що тривали в момент подання позову та клопотання про поновлення строків, а тому згідно з положеннями статті 78 КАС України є такими, які не потребують доказування. Також не враховано обставин, наведених позивачкою, які, на її думку, загрожували її життю і здоров'ю, про евакуацію її з родиною після початку ракетних обстрілів 24 лютого 2022 року в будинок родичів за адресою: АДРЕСА_1 , який був пошкоджений внаслідок вибуху та вибухової хвилі, а сама позивачка та члени родини зазнали легких ушкоджень, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) від 21 квітня 2022 року та копією акта про пожежу, складеного 10 травня 2022 року. У подальшому позивачка евакуювалась у с. Рубченки Білоцерківського району Київської області, де відновлювала стан здоров'я, однак у цьому районі був відсутній інтернет-зв'язок до 27 квітня 2022 року;

- суд першої інстанції не надав оцінку щодо обставин про розміщення повідомлень на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації з березня по травень 2022 року із закликами не повертатися в місто у зв'язку із проведенням у передмісті та на околицях столиці аварійно-відновлювальних заходів, розмінування місцевості та знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також через загрозу ракетних ударів;

- суд першої інстанції не врахував листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказу дії обставин непереборної сили;

- суд не навів мотивів, чому відхилено доводи про те, що доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) було закрито;

- поза увагою суду залишилась та обставина, що з 24 лютого 2022 року позивачка не мала можливості зустрітися зі своїм представником - адвокатом Паламарчуком Д. Ю. для надання йому необхідних документів та доручення на надання правової допомоги щодо оскарження спірного рішення від 15 лютого 2022 року, оскільки останній з березня 2022 року займався волонтерською діяльністю та зв'язок з ним був відсутнім, що підтверджується посвідченням Благодійного фонду «БОН» № 129;

- суд першої інстанції помилково не взяв до уваги та не дослідив такі докази: лист-відповідь Вищої ради правосуддя № 2665/0/9-22 від 03 червня 2022 року; адвокатський запит Паламарчука Д. Ю. до Вищої ради правосуддя (повторно) від 16 червня 2022 року (вих. № 16-06/А3-01); лист-відповідь Вищої ради правосуддя № 3423/0/9-22 від 27 червня 2022 року на адвокатський запит від 16 червня 2022 року вих. № 16-06/А3-01 (вх. № П-332/4/7-22 від 21 червня 2022 року); лист Апеляційного суду міста Києва вих. № 1/0801/2022 від 25 травня 2022 року; наказ Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року № 04-ОС «Про зарахування ОСОБА_1 »; витяг з ЄРДР від 21 квітня 2022 року; акт про пожежу, складений 10 травня 2022 року; витяг із застосунку «Дія» від ОСОБА_3 про пошкоджене або втрачене нерухоме майно; посвідчення Благодійного фонду «БОН» № 129; скриншот вебсторінки https://alarmmap.online/district/24 з інформацією про повітряні тривоги по області станом на 10 серпня 2022 року; довідки до акта огляду медико-експертною комісією серії АВ № 0651512 Спеціалізованої радіологічної МСЕК Міністерства охорони здоров'я від 02 березня 2017 року; лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 про засвідчення обставин непереборної сили; лист Торгово-промислової палати України «Щодо надання інформації на адвокатський запит» від 08 серпня 2022 року № 1052/05-5; лист-відповідь Вищої ради правосуддя від 05 серпня 2022 року № П-332/5-4255/0/9-22. Позивачка просить дослідити нові докази, які не могли бути надані раніше, у зв'язку з видачею Апеляційним судом міста Києва копії оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя лише 02 вересня 2022 року;

-не надано оцінку доводам позивачки щодо неможливості отримання інформації, необхідної для подання позову з вебсайту відповідача. Так, до 18 лютого 2022 року позивачка перебувала в лікарняному закладі внаслідок ускладнень після перенесеного захворювання на COVID-19 та лише з 19 лютого 2022 року перебувала вдома (19 та 20 лютого 2022 року - вихідні дні). З 21 лютого по 23 лютого 2022 року позивачка здійснювала фактичні дії для підготовки доказової бази для подання позову у строк до 15 березня 2022 року;

-в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких відхилене посилання на підстави для поновлення процесуальних строків згідно з пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України. У лютому 2022 року позивачка перебувала на лікуванні внаслідок захворювання на COVID-19;

-суддею Гімоном М. М. було заявлено самовідвід від участі в цій справі, однак ухвалою суду в його задоволенні було відмовлено. Наявність у судді Гімона М. М. сумнівів щодо своєї неупередженості в цій справі сприймається позивачкою як обставина, яка могла повпливати на постановлення оскаржуваної ухвали, а отже, є такою, що порушує право ОСОБА_1 на справедливий суд у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

-суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував тривалість строку, який пропущено; поведінку позивачки та її представника протягом цього строку, а відтак порушено право ОСОБА_1 доступу до правосуддя, яка діяла добросовісно, але пропустила строк звернення до суду з поважних причин.

Рух апеляційної скарги

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 вересня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року

та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/115/22.

12. Ухвалою від 05 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги

13. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року - без змін.

14. Відповідач вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зауважує, що в апеляційній скарзі позивачка стверджує про те, що з 21 по 23 лютого 2022 року здійснювала фактичні дії для підготовки доказової бази для подання позову у строк до 15 березня 2022 року. Проте отримати докази та подати позов не змогла саме внаслідок початку воєнних дій в Україні. Тобто позивачка зазначає, що знала про оскаржуване рішення, однак не встигла вчасно подати позовну заяву через поважні, на її думку, обставини. Копію оскаржуваного рішення листом секретаріату Вищої ради правосуддя від 18 лютого 2022 року № 1150/0/9-22 направлено на адресу Апеляційного суду міста Києва для вручення ОСОБА_1 відповідно до пункту 17.6 Регламенту Вищої ради правосуддя (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Із зазначеного суду на адресу відповідача не надходили повідомлення про неможливість вручення листа позивачці. Крім того, оскаржуване рішення було розміщене на сайті Вищої ради правосуддя 18 лютого 2022 року. У період воєнного стану з метою запобігання використання в злочинних цілях інформації, що міститься на вебсайті Вищої ради правосуддя, доступ до неї тимчасово призупинено згідно з розпорядженням в. о. Голови Вищої ради правосуддя. З метою отримання відповідних документів та ознайомлення з матеріалами справ на вебсайті Вищої ради правосуддя було оприлюднене таке оголошення: «Отримати оперативну інформацію можна, скориставшись «гарячою лінією» Вищої ради правосуддя, а також шляхом направлення запиту на інформацію до Вищої ради правосуддя за вибором запитувача: на поштову адресу: АДРЕСА_2 ; на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за номером телефону: НОМЕР_1 ». Крім того, Вища рада правосуддя листом від 03 червня 2022 року № 2665/0/9-22 надала відповідь на адвокатський запит Дмитра Паламарчука від 25 травня 2022 рокувих. № 01-05/АЗ-03, у додатках якого було долучено: витяг з технічного запису засідання Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2022 року щодо розгляду матеріалів про звільнення ОСОБА_1 ; копію рішення Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2022 року № 126/0/15-22; копію рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16. Відповідач звертає увагу, що з дати прийняття оскаржуваного рішення (15 лютого 2022 року) до дати звернення позивачки до суду (27 липня 2022 року) минуло більше 5 місяців, а відтак ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовом та не наведено поважних причин його пропуску.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного

судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

17. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

18. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

19. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

20. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

21. Частинами третьою та п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

22. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 17 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

23. Оскільки цей спір виник з приводу звільнення з публічної служби, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.

24. Крім того, частиною першою статті 35 Закону України від 21 грудня 2016 року

№ 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) установлено, що рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

25. Відповідно до частини шостої статті 34 Закону № 1798-VІІІ резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

26. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п'ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

29. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

30. Таким чином, строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

31. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

32. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

33. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

34. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

35. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, постановляючи оскаржувану ухвалу, врахував, що в надісланому на адресу суду клопотанні про поновлення строку звернення до суду адвокат Паламарчук Д. Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , визнав, що перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 16 лютого 2022 року та, відповідно, був пропущений, однак посилався на ті ж обставини, які вже наводились у позовній заяві та оцінка яким надана в ухвалі від 03 серпня 2022 року. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду взяв до уваги доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року військового стану та пов'язані із цим обмеження та з урахуванням цього зауважив, що позивачкою та її представником так і не було наведено жодних причин й не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами. Суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачки про невідповідність надісланої відповідачем 08 червня 2022 року на запит адвоката копії оспорюваного рішення вимогам підпункту 5.2.2 та пунктів 5.23, 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» не спростовують можливості на її підставі ознайомитись зі змістом рішення як таким.

36. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що, звертаючись 27 липня 2022 року до суду з позовом про оскарження спірного рішення від 15 лютого 2022 року, позивачка

пропустила місячний строк звернення до суду із цим позовом.

37. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

38. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не заперечує тієї обставини, що перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 16 лютого 2022 року. Наведене підтверджується, зокрема, тим, що на обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивачки зазначив, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час постановлення оскаржуваного рішення не врахував, що станом на момент введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року) позивачка перебувала в межах місячного строку звернення до суду та не передбачала і не могла передбачити, що буде позбавлена можливості його підготувати та подати до суду у строк до 15 березня 2022 року.

39. Крім того, в апеляційній скарзі представник позивачки зазначає, що до 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебувала в лікарняному закладі та з 19 лютого 2022 року - вдома. 19 та 20 лютого 2022 року - вихідні дні. З 21 по 23 лютого 2022 року позивачка здійснювала фактичні дії для підготовки доказової бази для подання позову у строк до 15 березня 2022 року. Проте отримати докази та подати позов не змогла саме внаслідок початку воєнних дій в Україні (сторінки 16, 17 апеляційної скарги).

40. Аналіз наведених доводів свідчить про те, що позивачці ще 21 лютого 2022 року було відомо про оскаржуване рішення відповідача, однак вона не змогла подати позов через поважні, на її думку, обставини.

41. Надаючи оцінку доводам позивачки, викладеним в апеляційній скарзі, про неврахуванням судом першої інстанції обставин, які унеможливили подання позову в передбачений законодавством процесуальний строк у зв'язку із введенням воєнного стану, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

42. Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

43. У подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ та від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

44. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

45. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

46. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

47. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

48. Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачкою за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

49. При цьому, як убачається з оскаржуваного судового рішення, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду врахував доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року військового стану та пов'язані із цим обмеження, про що безпосередньо зазначено в його тексті. Саме з їх урахуванням суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивачкою та її представником не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами.

50. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про неврахування судом першої інстанції листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказу дії обставин непереборної сили, оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин, про які йдеться у вказаному листі і які перешкоджали скаржниці через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

51. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що, як убачається зі змісту апеляційної скарги, доводи щодо пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі у зв'язку із введенням воєнного стану на території України стосуються періоду з 24 лютого по 25 травня 2022 року (факти обстрілів міста Києва та боїв у Київській області; наявність обставин, які, на думку позивачки, загрожували її життю і здоров'ю та зумовили евакуацію її з родиною після початку ракетних обстрілів 24 лютого 2022 року в будинок родичів за адресою: АДРЕСА_1 , який був пошкоджений внаслідок вибуху та вибухової хвилі, а сама позивачка та члени родини зазнали легких ушкоджень, подальша евакуація в с. Рубченки Білоцерківського району Київської області, де позивачка відновлювала стан здоров'я; відсутність інтернет-зв'язку в населених пунктах, де перебувала позивачка; розміщення повідомлень на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації з березня по травень 2022 року із закликами не повертатися в місто у зв'язку із проведенням у передмісті та на околицях столиці аварійно-відновлювальних заходів, розмінування місцевості та знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також через загрозу ракетних ударів; неможливість надання документів та доручення на надання правової допомоги щодо оскарження спірного рішення адвокату Паламарчуку Д. Ю. у зв'язку зі здійсненням ним волонтерської діяльності).

52. Попри те, що позивачка в апеляційній скарзі не зазначила, коли саме наведені вище обставини, які, на її думку, унеможливили вчасне звернення до суду із цим позовом, відпали, Велика Палата Верховного Суду встановила, що 25 травня 2022 року Паламарчук Д. Ю. в інтересах ОСОБА_1 направив адвокатський запит до Вищої ради правосуддя вих. № 01-05/АЗ-03.

53. Тобто з 25 травня 2022 року (не пізніше цієї дати) позивачка безпосередньо

та/або її представник мали можливість вчиняти дії з метою подання позову до суду та вчиняли їх.

54. На вказаний адвокатський запит заступником начальника управління - завідувачем відділу по роботі зі зверненнями управління по роботі зізверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян Лілією Яким'як надано відповідь № 2665/0/9-22 від 03 червня 2022 року, якою повідомлено, зокрема, про те, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення № 126/0/15-22 від 15 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», яке долучено як додаток до цієї відповіді. Також надіслано Паламарчуку Д. Ю. на електронну адресу витяг з технічного запису засідання Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2022 року.

55. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що невідповідність надісланої відповідачем 08 червня 2022 року на запит адвоката копії оспорюваного рішення вимогам підпункту 5.2.2 та пунктів 5.23, 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» не спростовує можливості ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення.

56. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно врахував обставину обізнаності позивачки та її представника про дату засідання Вищої ради правосуддя, на якому повинно було розглядатись та вирішуватись питання порядку денного щодо ОСОБА_1 . Більше того, скаржниця не вказала об'єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням Вищої ради правосуддя на її офіційному вебсайті, на якому воно було опубліковане, до 24 лютого 2022 року, оскільки до вказаної дати доступ до такої інформації був вільний та необмежений. Крім того, зазначивши в апеляційній скарзі про те, що з 21 по 23 лютого 2022 року позивачка здійснювала фактичні дії для підготовки доказової бази для подання позову у строк до 15 березня 2022 року, її представник не повідомив, коли та за яких обставин, з яких джерел йому (і позивачці) стало відомо про прийняття Вищою радою правосуддя оскаржуваного рішення.

57. З урахуванням зазначених вище обставин доводи представника позивачки щодо несвоєчасності отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного рішення, направлення його копії листом секретаріату Вищої ради правосуддя № 1150/0/9-22 від 18 лютого 2022 року на адресу Апеляційного суду міста Києва, попри виключення позивачки з його штату станом на цю дату, листування з Вищою радою правосуддя після отримання листа-відповіді № 2665/0/9-22 від 03 червня 2022 року, з наданням відповідних доказів, не містять достатніх і переконливих ознак для визнання їх поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.

58. Також в апеляційній скарзі представник позивачки зазначає про відсутність в оскаржуваному судовому рішенні мотивів, з яких відхилено доводи ОСОБА_1 про те, що доступ до ЄДРСР було закрито.При цьому скаржниця не обґрунтувала, яким чином зазначена обставина унеможливила подання позову у встановлений процесуальним законодавством строк. Крім того, позивачка мала доступ до ЄДРСР до моменту обмеження доступу до нього у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також у подальшому після часткового відновлення Державною судовою адміністрацією України доступу до нього з 05 квітня 2022 року (у випадку, якщо скаржниці такий доступ було відновлено) або ж з 20 червня 2022 року (дата відновлення загального доступу до цього Реєстру).

59. Щодо посилань скаржниці на неврахування судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України та тієї обставини, що в лютому 2022 року позивачка перебувала на лікуванні внаслідок захворювання на COVID-19, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

60. Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

61. Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

62. Оскаржуване рішення відповідача ухвалене 15 лютого 2022 року.

63. В апеляційній скарзі скаржниця зазначила, що до 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебувала в лікарняному закладі, з 19 лютого 2022 року - вдома. З 21 по 23 лютого 2022 року позивачка здійснювала фактичні дії для підготовки доказової бази для подання позову у строк до 15 березня 2022 року.

64. Таким чином, наведені вище представником позивачки обґрунтування не свідчать про те, що причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

65. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці, викладені в

апеляційній скарзі, про наявність у судді Гімона М. М. сумнівів щодо своєї неупередженості в цій справі як обставини, яка могла повпливати на постановлення оскаржуваної ухвали та порушує право ОСОБА_1 на справедливий суд у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на таке.

66. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви судді Гімона М. М. про самовідвід від участі в розгляді цієї справи.

67. Зі змісту цього судового рішення вбачається, що, мотивуючи заяву про самовідвід, суддя Гімон М. М. зазначив про те, що обставина відкриття Вищою радою правосуддя стосовно нього дисциплінарної справи не впливає на його неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчить про особисту зацікавленість у результаті її розгляду, а самовідвід заявляється лише з метою уникнення в учасників справи виникнення таких сумнівів.

68. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши заяву про самовідвід судді Гімона М. М., зазначив про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на відсутність будь-яких сумнівів у неупередженості та безсторонності цього судді. Сама ж по собі обставина відкриття дисциплінарної справи відносно судді Гімона М. М. , питання у якій до того ж не пов`язані зі справою, яка є предметом судового розгляду, як така не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об`єктивності при розгляді адміністративної справи.

69. Таким чином, заява судді Гімона М. М. про самовідвід від участі в розгляді цієї справи розглянута судом першої інстанції у встановленому процесуальним законодавством порядку, а відтак відсутні підстави вважати, що оскаржуване судове рішення ухвалене незаконним складом суду у зв`язку з поданням суддею цієї заяви.

70. Також відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував тривалість строку, який пропущено, і поведінку позивачки та її представника протягом цього строку (як про це зазначає скаржниця в апеляційній скарзі), оскільки суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, надавав оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку, враховуючи встановлені процесуальним законодавством строки звернення до суду в цій категорії спорів.

71. Натомість Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ОСОБА_1 як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи обізнаною зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. ОСОБА_1 не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви, зокрема у місячний термін після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року), й ознайомлення з його змістом і мотивами, не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржниці щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

72. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

74. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржницею доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

76. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

77. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311,315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач Г. Р. Крет С. П. Штелик