УХВАЛА

10 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 (головуючий суддя Слободін М.М., судді Сіверін В.І., Терещенко О.І.) та ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.05.2018 (суддя Коваленко О.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на рішення та дії державного виконавця органу державної виконавчої служби

у справі №920/149/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК ОЙЛ"

до Публічного акціонерного товариства "Сумигаз"

про визнання незаконним повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № Sm03.1-КЛ-1032-0218 від 26.02.2018

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулося до Господарського суду Сумської області із скаргою на рішення та дії державного виконавця органу державної виконавчої служби, в якій просило скасувати постанову старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відкриття виконавчого провадження №56186714 від
13.04.2018 з примусового виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 02.03.2018 у справі №920/149/18.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.05.2018 у справі №920/149/18, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018, в задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовані пропуском скаржником десятиденного строку для звернення зі скаргою до суду, встановленого приписами ст. 341 ГПК України.

Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що вирішуючи, яка саме норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин - ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" чи ст. 341 ГПК України, апелянт повинний був врахувати, що оскільки спірні правовідносини регулюються двома законодавчими актами і має місце колізія норм, застосуванню підлягає той нормативний акт, який набув чинності пізніше. В даному випадку таким нормативним актом є ст. 341 ГПК України, яка в поточній редакції була прийнята Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 № 2147-19.

13.08.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" через Харківський апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.05.2018 у справі № 920/149/18, винесену за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на рішення та дії державного виконавця органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 920/149/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", вирішено здійснювати перегляд оскаржуваних рішень в порядку письмового провадження та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 927/395/13.

Мотивуючи зазначену ухвалу, колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, встановила, що скаржник не погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах у визначенні строку оскарження рішень виконавця підлягає застосуванню той нормативний акт, який набув чинності пізніше, а саме стаття 341 Господарського процесуального кодексу України, яка в поточній редакції була прийнята Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-19.

Водночас, ухвалою Верховного Суду від 27.06.2018 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 927/395/13, оскільки вона містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. За висновком суду між нормою кодифікованого процесуального закону (стаття 341 Господарського процесуального кодексу України) та нормою спеціального закону (частина 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження") виникла колізія щодо строку оскарження рішень та дій/бездіяльності органів виконавчої служби.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.08.2018 прийнято до розгляду справу № 927/395/13 та призначено її розгляд на 17.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2018 поновлено провадження у справі №920/149/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.05.2018 у зв'язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду
17.10.2018 ухвалено постанову у справі № 927/395/13.

Водночас, за висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 927/395/13, які зроблені виходячи з встановлених судом обставин справи, оскарження відповідного рішення та дій державного виконавця органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Оскільки скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і, відповідно, до спірних правовідносин не може бути застосований ГПК України, Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання щодо розв'язання виключної правової проблеми, яка полягає у колізії норм пункту "а" частини 1 статті 341 ГПК України та частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлених строків на оскарження рішень та дій державного виконавця (10 робочих або календарних днів).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України, оскільки вважає, що дана справа містить виключну правову проблему і розгляд даної справи Великою Палатою необхідний для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Вказаний висновок базується на наступних аргументах.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом вказаної норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, як спеціальним процесуальним законодавчим актом.

Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 339 ГПК України, порушено їхні права. Одночасно підпунктом а) частини 1 статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Враховуючи встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків, очевидним є обрахування зазначеного десятиденного строку у календарних днях.

Одночасно положеннями іншого законодавчого акту - Закону України "Про виконавче провадження" встановлено дещо інший строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення - 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, має місце існування двох законодавчих актів, якими по-різному врегульовано одні й ті ж самі правовідносини - оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.

При цьому обидва Закону України "Про виконавче провадження"одавчих акта є спеціальними: ГПК України врегульовує порядок оскарження дій державного виконавця до господарського суду, а Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним нормативним актом у регулюванні правовідносин щодо примусового виконання судових рішень, як завершальної стадії судового провадження.

Зі змісту статті 3 ГПК України вбачається, що для господарського суду пріоритетним є застосування положень саме статті 3 ГПК України, як спеціального акта у сфері господарського судочинства. Проте, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" встановлено більш тривалий процесуальний строк, застосування господарським судом колізійних положень ГПК України до спірних правовідносин буде суперечити задекларованому в ГПК України завданню господарського судочинства щодо справедливого вирішення судом спору та не забезпечить гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Більше того, наявність такої правової колізії створює передумови для формування різних правових позицій судів усіх рівнів та до порушення балансу прав та інтересів сторін у господарському процесі. У цьому контексті єдина правозастосовча позиція щодо порядку оскарження дій державного виконавця, сформована Великою Палатою Верховного Суду, виключить можливі випадки різного тлумачення наведених вище норм законодавства.

Частиною 5 статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 920/149/18 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.