Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 31.01.2019 року у справі №917/1338/18 Ухвала КГС ВП від 31.01.2019 року у справі №917/13...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Кролевець О. А., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.;

за участю представників:

позивача - 1 - ОСОБА_1,

- 2 - Позняка С. М.,

відповідача - 1 - ОСОБА_2,

- 2 - не з'явився,

- 3 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду,

при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Полтавської області

(суддя - Мацко О. С. )

від 11.02.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Попков Д. О., судді - Пушай В. І., Стойка О. В. )

від 18.05.2020

у справі за позовом 1. ОСОБА_1,

2. ОСОБА_3,

до 1. Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич",

2. ОСОБА_4,

3. ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - ОСОБА_6

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" від 02.01.2018 № 1 та від 19.05.2018 № 3; визнання недійсними редакцій статуту Приватного підприємства "Агрофірма " Славутич"; визнання нікчемним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" від 10.04.2018, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПП "Агрофірма "Славутич", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними:

- рішення загальних зборів учасників ПП "Агрофірма "Славутич" від 02 січня 2018 року, оформленого протоколом № 1 та редакції статуту підприємства, затвердженої цим рішенням і зареєстрованої 03 січня 2018 року реєстратором КП "Реєстратор" Полтавської обласної ради Голубєвою Л. В., номер запису 15611050018000555;

- рішення зборів засновників ПП "Агрофірма "Славутич" від 19 травня 2018 року № 3 та редакції статуту підприємства, затвердженої цим рішенням і зареєстрованої 06 червня 2018 року державним реєстратором КП "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенком А. В., номери записів 15611050020000555,15611070021000555;

- визнання нікчемним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "Агрофірма "Славутич" від 10.04.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (з врахуванням об'єднання в одне провадження справ № 917/1338/19 та № 917/1620/19).

Позивачі стверджували, що оскаржувані рішення є незаконними та прийнятими з порушенням установчих документів юридичної особи, зокрема, щодо порядку скликання та проведення загальних зборів учасників ПП "Агрофірма "Славутич".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що оскаржувані рішення загальних зборів учасників ПП "Агрофірма "Славутич" та договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "Агрофірма "Славутич" від 10.04.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не порушують прав позивачів, тому що вони не є учасниками ПП "Агрофірма "Славутич".

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач-1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Окрім того, скаржник вказує, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 є учасниками ПП "Агрофірма "Славутич", які набули право участі у підприємстві як спадкоємці ОСОБА_7, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020.

Під час касаційного розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з тим, що справа № 917/1338/18 містить виключну правову проблему, зокрема щодо:

- питання юрисдикції у спорах, предметом яких є визнання недійсним рішення загальних зборів за відсутності кворуму (ст.ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 41, 42 Закону України "про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію"), визнання недійсним договору відчуження частки приватного підприємства, яке було створено за рахунок майна, що належить до спільної сумісної власності подружжя;

- визначення правового режиму майна приватного підприємства;

- правової природи приватного підприємства та співвідношення приватного підприємства і товариства з обмеженою відповідальністю;

- питання юрисдикції у спорах, предметом яких є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, в саме частки статутного капіталу приватного підприємства, яке було створено за рахунок майна, що належить до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).

Перевіривши матеріали справи, вивчивши касаційну скаргу та заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі у є питання, яке становить виключну правову проблему, що має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а саме: можливість застосування законодавства, що регулює питання вступу спадкоємця до складу учасників господарського товариства до правовідносин прийняття спадкоємця до складу засновників приватного підприємства за аналогією закону, правове регулювання спадкування часток (вкладів, внесків) статутного капіталу приватного підприємства, заснованого на приватній власності декількох осіб, статутний капітал якого поділений між учасниками на частки.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ст. 42 ГК України та іншими законами.

Положення ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (ч. 1 ст. 113 ГК України).

Організаційні форми підприємств визначені у ч. 3 ст. 63 ГК України: залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Відповідно до частини 4 статті 63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є, зокрема, підприємства, засновані на приватній власності засновника.

Згідно з частиною 5 статті 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Отже, підприємство, засноване на приватній власності, може утворюватися як однією, так і кількома особами, тобто бути унітарним або корпоративним. Таким чином, приватним є підприємство, засноване на приватній власності, незалежно від способу його утворення (заснування) та формування статутного капіталу.

Згідно з ч. 4 ст. 62 ГК України підприємство є юридичною особою, а отже на нього поширюються загальні положення про юридичну особу, закріплені в ЦК України.

У Господарському кодексі України поряд з положеннями, якими визначено правовий режим приватного підприємства (ст. 113), містить главу 9 "Господарські товариства", у ч. 1 ст. 79 ГК України зазначено, що порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом.

Таким чином, є проблемним питання, чи поширюються на приватні підприємства положення норм закону, якими регламентовано діяльність господарських товариств.

Не передбачено Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України і порядок вступу спадкоємця до складу засновників приватного підприємства, заснованого на приватній власності декількох осіб у разі настання смерті одного з засновників такого підприємства.

У статуті ПП "Агрофірма "Славутич" також не визначений порядок вступу спадкоємців до засновників приватного підприємства.

Отже, залишається нерозкритим питання про те, чи стає спадкоємець померлого засновника засновником приватного підприємства в силу отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки в статутному капіталі чи додатково необхідно отримати відповідну згоду інших засновників приватного підприємства на прийняття такого спадкоємця до числа засновників приватного підприємства.

З огляду на зазначене, постає питання у спірних правовідносинах чи достатньо спадкоємцям для вступу до складу засновників приватного підприємства прийняття у спадщину внеску до статутного капіталу такого приватного підприємства, що було засвідчено відповідним свідоцтвом про право на спадщину, в якому, зокрема, вказано і про спадкування права участі спадкоємця у діяльності підприємства.

Подібні за змістом цивільні відносини врегульовано статтею 100, частиною 5 статті 147, частиною 1 статті 1219 Цивільного кодексу України, а також чинною на момент виникнення спірних правовідносин статтею 55 Закону України "Про господарські товариства".

Аналіз наведених норм свідчить, що спадкоємці, вступивши у спадщину, набули лише право власності на частку у статутному капіталі, при цьому для набуття ними права участі у товаристві необхідно, щоб учасники загальних зборів товариства погодили своїм рішенням їх бажання на вступ до товариства. Прийняття рішення про вступ належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, які в свою чергу, можуть як прийняти спадкоємців, так і відмовити у їх прийнятті до складу учасників.

Проте закон, розкриває зміст приватного підприємства виключно в контексті його форми власності. Визначальною ознакою приватного підприємства є діяльність на основі приватної власності одного або кількох осіб.

Цивільний кодекс України (ст. 316) імперативно вказує, що право власності особи на річ (майно) вона здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому у Цивільному кодексі України "підприємство" взагалі є не суб'єктом, а є об'єктом права (ст. 191 ЦК України), тобто майном, єдиним майновим комплексом, а не особою.

Спадкування підприємства як майна або спадкування частки у статутному капіталі юридичної особи для спадкоємця має різні правові наслідки, призводить до набуття спадкоємцем відмінних за змістом прав та обов'язків.

Здійснення судового тлумачення норм закону щодо регулювання правового режиму вступу спадкоємця до складу засновників приватного підприємства у розрізі наведених положень Цивільного та Господарського кодексів України, надання правової оцінки можливості застосування законодавства, що регулює питання вступу спадкоємця до складу учасників господарського товариства до правовідносин прийняття спадкоємця до складу засновників приватного підприємства матиме вплив на ефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів засновників приватних підприємств, створених в Україні, а також їх спадкоємців.

У спірних правовідносинах оцінка правомірності заявлених вимог була здійснена судами з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють корпоративні відносини, а також приписів Закону України "Про господарські товариства", які застосовані за аналогією закону згідно ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України через відсутність безпосереднього нормативного врегулювання діяльності приватних підприємств з декількома засновниками.

Проте, стала судова практика щодо застосування до приватного підприємства аналогії закону, зокрема, що регулюють діяльність господарських товариств - відсутня.

У переважній більшості випадків суди ототожнюють приватне підприємство засноване на приватній власності декількох осіб та товариство з обмеженою відповідальністю. Зважаючи на відсутність належного законодавчого регулювання діяльності приватних підприємств, виникає потреба в усуненні існуючої невизначеності, у тому числі шляхом можливого застосування інституту аналогії закону.

Зазначена правова проблема стосуються не однієї конкретної справи, а має значення для реалізації особами, зокрема спадкоємцями засновників, прав у приватних підприємствах, зареєстрованих в Україні.

Оскільки правовий статус приватних підприємств як певної організаційно-правової форми юридичної особи з визначальною особливістю (діяльність на основі приватної власності) та їх засновників фактично не врегульований законодавством України, виключною правовою проблемою є правове регулювання спадкування часток (вкладів, внесків) статутного капіталу приватного підприємства, заснованого на приватній власності декількох осіб і статутний капітал якого поділений між учасниками на частки, а також можливість застосування законодавства, що регулює питання вступу спадкоємця до складу учасників господарського товариства до правовідносин прийняття спадкоємця до складу засновників приватного підприємства.

Отже, передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що забезпечить дотримання фундаментальних прав людини на звернення до суду та ефективний судовий розгляд.

Висновків про наявність виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, дійшов Верховний Суд в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 916/2813/18, зокрема, щодо правової природи приватного підприємства та співвідношення приватного підприємства і товариства з обмеженою відповідальністю, визначення правового режиму майна приватного підприємства.

Проте, предметом спору у справі № 916/2813/18 є визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі приватного підприємства, яке є спільною сумісною власністю подружжя, на відміну від цієї справи, в якій основним спірним питанням є набуття чи ненабуття спадкоємцями статусу засновників приватного підприємства внаслідок спадкування часток (вкладів, внесків) статутного капіталу приватного підприємства і права участі у діяльності товариства.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 справа № 916/2813/18 була прийнята до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком Касаційного господарського суду, що справа № 916/2813/18 містить виключні правові проблеми, які стосуються правової природи приватного підприємства, визначення правового режиму його майна, зокрема, щодо розпорядження учасником підприємства часткою у його статутному капіталі, вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з ч. 4 ст. 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч. 4 ст. 303 ГПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч. 4 ст. 303 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу справи № 917/1338/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

Справу № 917/1338/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич", ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства "Агрофірма " Славутич" від 02.01.2018 №1 та від 19.05.2018 №3, визнання недійсними редакцій статуту Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич", визнання нікчемним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" від 10.04.2018, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кролевець

І. Ткач
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст