ПОСТАНОВАІменем України10 червня 2021 рокуКиївсправа №520/4794/2020адміністративне провадження №К/9901/18373/20Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача Білак М. В.,суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справуза касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року (головуючий суддя - Бадюков Ю. В. )та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (головуючий суддя - Донець Л. О., судді: Мінаєва О. М., Макаренко Я. М. )у справі №520/4794/2020
за позовом ОСОБА_1до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,третя особа: Акціонерне товариство "УкрСиббанк",про визнання неправомірними дій та скасування постанови.I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. з арешту заробітної плати ОСОБА_1 на банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк" та інших банках;- скасувати в повному обсязі постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк" та інших банках.2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що
Законом України "Про виконавче провадження" встановлено чіткий механізм звернення стягнення на заробітну плату, який не передбачає такого стягнення через установи банків, а тому дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника в частині арешту коштів, що отримані як заробітна плата, вважає незаконними.3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, позов задоволено частково.
4. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. в частині накладення арешту на суму заробітної плати ОСОБА_1 на банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк", що перевищує 20% надходжень заробітної плати.5. Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59910043 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на рахунок НОМЕР_1, відкритий в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк".6. У решті позовних вимог відмовлено.7. У поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.8. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. На підставі розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено новий склад колегії суддів: Білак М. В. - головуючий суддя, судді: Губська О. А., Мельник-Томенко Ж. М.II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ10. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №59910043 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 824 359,03 грн.11. Постановою від 23 березня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернено стягнення на доходи божника ОСОБА_1, отримувані у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія".Відрахування необхідно здійснювати із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача (держава в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) у розмірі 20% (із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) до виплати загальної суми боргу 5 824 359,03 грн.
12. Також 23 березня 2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в Акціонерному товаристві "Прокредит Банк", Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", Акціонерному товаристві "Креді Агріколь Банк", Акціонерному товаристві "УкрСиббанк ", Акціонерному товаристві "Ощадбанк", Акціонерному товаристві "ОТП Банк ", Акціонерному товаристві "Укргазбанк", Акціонерному товаристві "Укрексімбанк ", Акціонерному товаристві "Пумб", Акціонерному товаристві "Альфа-Банк ", Акціонерному товаристві "Сбербанк", Акціонерному товаристві "Правекс Банк ", Публічному акціонерному товаристві "Промінвестбанк", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 5 824 235,03 грн.13. Копії постанови направлено на виконання до банківських установ.14. Позивач має банківський рахунок НОМЕР_1, відкритий в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк", на який отримує заробітну плату від Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" як її генеральний директор.15.8 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" отримало постанову від 23 березня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату для виконання.16.3 квітня 2020 року позивач звернувся до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" з проханням звільнити з-під арешту його заробітну плату, на що отримав відповідь про відсутність таких підстав та що банк діє відповідно до постанови державного виконавця.
17. Не погоджуючись з постановою головного державного виконавця від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з позовом.IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ18. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини
2 статті
70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином - п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнення, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.19. Дії з накладення арешту на кошти на рахунку позивача, відкритого в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк", поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, виходячи із характеру стягуваної суми, є протиправними, а оскаржувана постанова в цій частині підлягає скасуванню.20. Апеляційний суд також зазначав, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
21. Посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 17 січня 2020 року (справа № 340/1018/19), зазначав що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.IV. ДОВОДИ
КАСАЦІЙНОЇ
СКАРГИ22. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає, що Верховний Суд при розгляді справ щодо визнання протиправними рішень, дій державних виконавців щодо звернення стягнення та/або накладання арешту на рахунки, які використовуються для виплати заробітної плати та сплати похідних видатків, установив сталу практику. Так, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби (постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року (справа № 916/73/19), від 10 жовтня 2019 року (справа № 916/1572/19), від 17 січня 2020 року (справа № 340/1018/19).23. З матеріалів справи та виконавчого провадження вбачається що рахунок НОМЕР_1, відкритий в Акціонерному товаристві "УкрСиббанк", на який державним виконавцем було накладено арешт, є поточним рахунком, з якого боржник здійснює різні платежі та не має спеціального режиму використання.24. У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №344/8982/17 зокрема зазначено, що згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, рахунками зі спеціальним режимом використання є балансові рахунки 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання". Рахунки 2600 призначені для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі виплати заробітної плати, та навіть в разі виплати з цих рахунків заробітної плати вони не мають спеціального статусу. Відкриття для виплати заробітної плати окремого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання не передбачено чинним законодавством України.
25. Таким чином, з судового рішення у справі №344/8982/17 вбачається, що сам факт використання банківського рахунку для виплати заробітної плати та сплати обов'язкових податків і зборів не є безумовною підставою для заборони звернення стягнення грошових коштів та/або накладення арешту на такий рахунок. Тобто державний виконавець зобов'язаний виокремлювати рахунки які використовуються виключно для виплати заробітної плати та податків і зборів до Державного бюджету України та не допускати звернення стягнення та/або накладання арешту на такі рахунки.26. Також відповідач у касаційній скарзі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 905/361/19), у якій зазначено, що виконуючи рішення суду виконавець може накласти арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини
3 статті
52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною
4 статті
59 Закону України "Про виконавче провадження".Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.27. Відповідач вважає що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо неправомірності дій державного виконавця, враховуючи що відповідно до статті
7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам депозитні, поточні рахунки, рахунки ескроу та кореспондентські рахунки. Будь-які згадки про зарплатні рахунки чи рахунки для сплати податків та зборів у статті
7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відсутні.28. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення.
29. Зазначав, що відповідно до частини
3 статті
68 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Таким чином законом встановлено чіткий механізм звернення стягнення на заробітну плату, який не передбачає звернення стягнення на заробітну плату через установи банків.30. Позивач не заперечує права державного виконавця арештовувати рахунки у банках, але вважає що при такому арешті не повинні порушуватися права особи на отримання коштів для існування.31. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу що рішення про арешт коштів клієнтів на рахунках приймається особою, яка примусово виконує рішення суду (у більшості випадків це державний або приватний виконавець), а банком лише виконується таке рішення, при цьому державні/приватні виконавці ще до винесення постанови про арешт коштів боржника повинні вчиняти дії для пошуку таких рахунків.32. При виконанні постанови про арешт рахунків клієнтів банком перевіряється можливість накладання арешту на рахунки такого клієнта у відповідності з обмеженнями щодо накладання арешту, встановленими статтями
48,
52 Закону України "Про виконавче провадження", і лише у випадку відсутності заборони банком приймається така постанова до виконання.33. Також третя особа у своєму відзиві вважає помилковим посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах №905/361/19 та №915/1000/18, оскільки у них боржником є юридичні особи, які повинні виплачувати заробітну плату, а не фізична особа, яка її отримує, а також що саме на банк покладається обов'язок інформування про використання клієнтом такого рахунку для отримання заробітної плати.
34. За відсутності у діючому законодавстві прямої вказівки на заборону накладання арешту на окремі рахунки, установа банку не може самостійно вирішувати таке питання і розширено тлумачити діюче законодавство, самостійно вирішуючи питання про віднесення рахунків клієнта до рахунків зі спеціальним режимом використання.35. Третя особа просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ36. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею
341 Кодексу адміністративного судочинства (далі -
КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.37. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом
1 частини
4 статті
328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
38. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди позивача з постановою головного державного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування його заробітної плати.39. Згідно з частиною
2 статті
341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.40. Відповідно до статті
1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті
1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені
Конституцією України, статті
1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті
1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII, а також рішеннями, які відповідно до статті
1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.41. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті
1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються
Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (~law23~).42. Відповідно до ~law24~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law25~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і ~law26~.
43. ~law27~ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.44. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (~law28~).45. ~law29~ встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.46. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).47. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
48. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті
15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті
19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті
26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті
18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до
Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).49. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).50. При цьому ~law35~ встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.51. Відповідно до ~law36~ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.52. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
53. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.54. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.55. Як вже зазначалось, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.56. Проте, ~law37~ встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.57. Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.
58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. від 23 березня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в Акціонерному товаристві "Прокредит Банк ", Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", Акціонерному товаристві "Креді Агріколь Банк", Акціонерному товаристві "УкрСиббанк ", Акціонерному товаристві "Ощадбанк", Акціонерному товаристві "ОТП Банк", Акціонерному товаристві "Укргазбанк", Акціонерному товаристві "Укрексімбанк ", Акціонерному товаристві "Пумб", Акціонерному товаристві "Альфа-Банк ", Акціонерному товаристві "Сбербанк", Акціонерному товаристві "Правекс Банк ", Публічному акціонерному товаристві "Промінвестбанк", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, та належать боржнику ОСОБА_1.59. При цьому, головний державний виконавець визначила банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.60. Здійснюючи виконання постанови головного державного виконавця від 23 березня 2020 року листом від 3 квітня 2020 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" повідомило про прийняття її до виконання, а також повідомило що для виконання постанови державного виконавця коштів на рахунку боржника недостатньо.61. Тобто Акціонерне товариство "УкрСиббанк", визначивши статус рахунку НОМЕР_1, вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.62. На час виникнення спірних правовідносин - винесення оскаржуваної постанови від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника, головний державний виконавець Рубель І. В. діяла відповідно до вимог ~law38~, стаття 48 якого встановлює право накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах.
63. Акціонерним товариством "УкрСиббанк" при прийнятті оскаржуваної постанови до виконання не було повідомлено відповідача про спеціальний режим рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_1, а також про заборону законом звернення стягнення на такий рахунок.64. Позивач також не звертався до виконавчої служби з заявою про неможливість накладення арешту на його рахунок у зв'язку з отриманням заробітної плати, а також з проханням зняти такий арешт у зв'язку з цим.65. Відповідно до ~law39~ виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із ~law40~, а також у випадку, передбаченому ~law41~.66. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого ~law42~, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.67. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
68. Документальне підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом відповідачу не було надано.69. Апеляційний суд у своїй постанові керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19, відповідно до якої рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.70. Проте таке посилання не можна визнати правомірним оскільки спірні правовідносини не є подібними. Так, у справі № 340/1018/29 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не погоджувалося з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків і зборів.71. Суди виходили з того, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства.Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
72. У той же час у розглядуваній справі правовідносини склалися між фізичною особою - боржником та державною виконавчою службою щодо звернення стягнення на кошти, розміщені на його рахунку за відсутності доказів належності його до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. Рахунок ОСОБА_1, на який державним виконавцем було накладено арешт, не призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам підприємства (установи) боржника.73. Також колегія суддів не погоджується із посиланням у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, оскільки вони стосуються питання правомірності накладення приватним виконавцем арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам.74. Щодо помилковості застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року, у подібних правовідносинах висловився Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц.75. Скасовуючи постанову головного державного виконавця Рубель І. В. від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20 відсотків надходжень заробітної плати, суд першої інстанції керувався положеннями ~law43~, виходячи з відсутності обмежень для накладення арешту на кошти на рахунках, на які зараховується заробітна плата, крім обмеження розміру арештованих коштів.76. Проте ~law44~ встановлено розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а не розмір стягнення з арештованих коштів боржника.
77. Так, керуючись ~law45~ головним державним виконавцем 23 березня 2020 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача, яку направлено для виконання за місцем його роботи - до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія". У цій постанові зазначено про необхідність здійснення відрахувань із доходів боржника на користь стягувача у розмірі 20 відсотків.78. Таким чином, висновок окружного суду про скасування оскаржуваної постанови від 23 березня 2020 року про накладення арешту в частині є помилковим.79. Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року (справа № 916/73/19), від 10 жовтня 2019 року (справа №916/1572/19) та від 17 січня 2020 року (справа № 340/1018/19, у яких, на думку відповідача, сформована усталена практика щодо розгляд справ про визнання протиправними рішень, дій державних виконавців щодо звернення стягнення та/або накладання арешту на рахунки, які використовуються для виплати заробітної плати та сплати похідних видатків, є помилковим оскільки у даних справах оскаржувалися постанови про накладення арешту на рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам установи та сплата податків і зборів.80. Верховний Суд вважає правомірною та обґрунтованою оскаржувану постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника та, відповідно, відсутніми підстави для її скасування та задоволення позовних вимог.81. Отже, частково задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
82. Відповідно до статті
351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті
351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.83. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.Керуючись статтями
341,
345,
351,
356 КАС України, Верховний СудПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року скасувати.Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій та скасування постанови.Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.СуддіМ. В. Білак О. А. Губська О. В. Калашнікова