ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1003/21

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Кібенко О. Р., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс»

про стягнення штрафу в сумі 867 825,00 грн,

СУТЬ СПОРУ

1. 07.09.2020 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» (далі - ТОВ «Смарт Фабрікс», відповідач) був укладений договір на закупівлю товару № 20/114-Т (далі - договір).

2. Позивач стверджує, що на виконання умов договору він здійснив всі необхідні дії щодо належного відправлення заявок на поставку товару на адресу відповідача відповідно до умов договору. Разом з тим ТОВ «Смарт Фабрікс» умови договору не виконало, тому наявні правові підстави для стягнення з нього штрафу в розмірі, встановленому договором.

3. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. ТОВ «Смарт Фабрікс» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. У квітні 2021 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ «Смарт Фабрікс» про стягнення 867 825,00 грн штрафу.

6. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору.

7. Позивач вказує, що відповідно до підпунктів 5.3.3- 5.3.5 пункту 5.3 договору направив на адресу відповідача письмові заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку партії товару із зазначенням необхідних найменувань та кількості в межах специфікації договору.

8. Проте ТОВ «Смарт Фабрікс» свої зобов`язання щодо поставки товару згідно з умовами договору не виконало, внаслідок чого ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» нарахувало відповідачу обумовлений у пункті 8.6 договору штраф у розмірі 25% від ціни договору, що становить 867 825,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 07.09.2020 між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) та ТОВ «Смарт Фабрікс» (постачальник) укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-18110000-3 «Форменний одяг», а покупець - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

10. Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток № 1 до цього договору) (далі - специфікація), яка є його невід`ємною частиною.

11. Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця. Постачальник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару поставляє покупцю товар відповідно до заявки.

12. Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору.

13. Відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 договору письмова заявка складається у двох екземплярах, один з яких направляється покупцем на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А, або надається особисто уповноваженій особі постачальника, а інший екземпляр заявки залишається у покупця.

14. Підпунктом 5.3.4 пункту 5.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника.

15. Уповноваженою особою постачальника є директор Горбатюк Л. В., або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

16. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим покупцем належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому пунктом 8.6 договору.

17. Згідно із підпунктом 5.3.5 пункту 5.3 договору після підписання договору постачальник зобов`язаний письмово проінформувати покупця шляхом направлення листа на електронну адресу s.fylypchuk@imtp.ua не пізніше 10-ти календарних днів про список уповноважених осіб на отримання письмових заявок від покупця та про зміни в цьому списку впродовж всього строку дії цього договору.

18. Відповідно до підпункту 5.3.6 пункту 5.3 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в пункті 5.1 договору, з дати отримання письмової заявки від покупця.

19. У пункті 8.6 договору зазначено, що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору.

20. Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 2 892 750,00 грн без ПДВ, крім того, ПДВ - 578 550,00 грн, разом ціна цього договору становить 3 471 300,00 грн з ПДВ.

21. Як стверджує позивач, на виконання умов договору ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» направило на адресу постачальника письмові заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку партії товару із зазначенням необхідних найменувань та кількості в межах специфікації договору.

22. Заявки направлено на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net та цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А.

23. Однак заявки, які були відправлені засобами поштового зв`язку, повернулися на адресу позивача з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

24. Позивач указує, що замовлення товару відбулося відповідно до підпунктів 5.3.3- 5.3.5 пункту 5.3 договору, про що постачальник був належним чином поінформованим.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

25. Господарський суд Львівської області рішенням від 22.07.2021 (суддя Петрашко М. М.) у задоволенні позовних вимог відмовив.

26. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів про належне відправлення позивачем заявок від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 відповідачу відповідно до умов договору, в тому числі надання відповідачем відповіді (підтвердження) про отримання ним відповідних заявок. Отже, неотримання постачальником вказаних заявок не може вважатись його відмовою від виконання умов договору.

27. Звідси місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для застосування пункту 8.6 договору щодо зобов`язання постачальника сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

28. Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.11.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

29. Судове рішення мотивовано тим, що позивач належним чином відповідно до умов договору надіслав заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net та на поштову адресу ТОВ «Смарт Фабрікс», що зазначена у договорі, а саме: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А.

30. Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів про поставку товару. Будь-які пояснення, мотиви щодо невиконання відповідачем умов договору поставки товару в матеріалах справи відсутні. Натомість позиція відповідача зводиться до заперечення самого факту належного надіслання та отримання заявок на замовлення товару. Проте такі заперечення відповідача щодо неналежного його повідомлення судом оцінюються критично, а саму поведінку відповідача суд розцінює як недобросовісну.

31. Ураховуючи умови договору та взявши до уваги встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору підлягає стягненню штраф у розмірі 867 825,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

32. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Смарт Фабрікс» (скаржник), в якій скаржник просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 скасувати, рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі № 914/1003/21 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

33. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

34. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ «Смарт Фабрікс» посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права - статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якими регламентовано головні реквізити подання електронного документа, зокрема електронний підпис, відсутність якого виключає можливість вважати електронний документ оригінальним, без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 9901/43/19.

35. Крім того, скаржник указує на наявність постанов Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 та від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, в яких суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку про те, що роздруківка електронного листування може бути належним та допустимим доказом.

36. ТОВ «Смарт Фабрікс» також зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про надсилання позивачем на адресу відповідача письмової заявки покупця цінним листом з описом вкладення у спосіб, встановлений в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, тобто шляхом направлення письмової заявки на поштову адресу постачальника: 79018. м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А.

37. Скаржник вважає, що надані позивачем заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 не можуть бути прийняті як такі, що надсилались на адресу відповідача, оскільки з поданих позивачем доказів про надсилання таких заявок на адресу відповідача вбачається, що останні не відповідають вимогам пункту 61 та пункту 73 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), а саме не містять номера поштового відправлення та відбитку календарного штемпеля, тому не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.

38. При цьому відповідач вказує на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно питання застосування статей 5- 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості як доказів письмових копій електронних документів (електронної переписки сторін), які не засвідчені електронним підписом.

39. ТОВ «Смарт Фабрікс» також подало клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

40. Позивач правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати

41. Верховний Суд ухвалою від 14.04.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Смарт Фабрікс», а ухвалою від 25.05.2022 колегія суддів суду касаційної інстанції передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, відповідно до яких: 1) чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення; 2) відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації, та, враховуючи вказане, викладено висновок, що суди дійшли помилкових висновків про неможливість встановлення особи відправника електронного листа без засвідчення відправленого таким листом документа електронним підписом, тобто щодо відсутності необхідності застосування електронного підпису до електронного листа при електронному листуванні в контексті вирішення питання щодо належності та допустимості електронних доказів (електронної переписки сторін).

42. Колегія суддів підтримує позицію, викладену у постановах від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20, та вважає, що роздруківки електронної переписки, яка не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тому, що унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду заслухав суддю-доповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

45. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

46. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

47. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

48. Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення штрафу за неналежне виконання умов договору.

49. Суди попередніх інстанцій встановили, що між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) та ТОВ «Смарт Фабрікс» (постачальник) укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-18110000-3 «Форменний одяг», а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

50. Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток № 1 до цього договору) (далі - специфікація), яка є його невід`ємною частиною.

51. Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця. Постачальник протягом 10 (десяти) робочих дня з дня отримання заявки покупця на поставку товару, поставляє покупцю товар відповідно до заявки.

52. Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору.

53. У пункті 8.6 договору зазначено, що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору.

54. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів про належне відправлення позивачем заявок від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 відповідачу відповідно до умов договору, в тому числі надання відповідачем відповіді (підтвердження) про отримання ним відповідних заявок. Отже, неотримання постачальником вказаних заявок не може вважатись його відмовою від виконання умов договору.

55. Разом з тим апеляційний господарський суд, задовольняючи позов, зазначив, що позивачем були належним чином відповідно до умов договору надіслані заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net та на поштову адресу ТОВ «Смарт Фабрікс», що зазначена у договорі, а саме: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А.

56. Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів про поставку товару. Будь-які пояснення, мотиви щодо невиконання відповідачем умов договору поставки товару в матеріалах справи відсутні. Натомість позиція відповідача зводиться до заперечення самого факту належного надіслання та отримання заявок на замовлення товару.

57. Тому в цій справі для правильного вирішення спору необхідним є встановлення обставин належного надіслання позивачем відповідно до умов договору письмових заявок відповідачу, оскільки вказані обставини впливають на наявність (або відсутність) порушення договору ТОВ «Смарт Фабрікс», що може бути підставою нарахування штрафу.

58. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якою регламентовано головні реквізити подання електронного документа, зокрема електронний підпис, відсутність якого виключає можливість вважати електронний документ оригінальним, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.

59. Скаржник вважає, що оскільки матеріали електронного листування (скріншоти), надані позивачем як докази на підтвердження надіслання відповідачу заявок від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net не містять електронних підписів, тому не могли бути враховані судом апеляційної інстанції.

60. З цього приводу Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає таке.

61. Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

62. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

63. Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

64. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

65. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

66. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

67. Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

68. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

69. У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

70. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

71. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

72. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

73. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

74. Відповідно до частини першої та другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

75. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини третя-п`ята статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

76. Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору.

77. Відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 договору письмова заявка складається у двох екземплярах, один з яких направляється покупцем на електронну адресу постачальника smfabrik@ukr.net з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А, або надається особисто уповноваженій особі постачальника, а інший екземпляр заявки залишається у покупця.

78. Підпунктом 5.3.4 пункту 5.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника.

79. Таким чином, умовами договору передбачено складення письмової заявки у двох примірниках. Перший примірник письмової заявки має спочатку направлятися покупцем на електронну пошту постачальника. Таке направлення відбувається надсиланням на електронну пошту електронного листа з прикріпленням до нього відсканованої (шляхом перенесення тексту та зображення з аркуша паперу в цифровий вид з подальшим збереженням на комп`ютер) чи сфотографованої (шляхом отримання електронного зображення документа за допомогою фотокамери) письмової заявки.

80. Надалі цей саме письмовий документ (перший примірник письмової заявки) направляється на поштову адресу постачальника: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А, або надається особисто уповноваженій особі постачальника. Другий примірник письмової заявки залишається у покупця.

81. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем на виконання умов договору скан-копії письмових заявок від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 були надіслані на електронну пошту відповідача smfabrik@ukr.net, що підтверджуються скріншотами електронного листування.

82. На підтвердження направлення вказаних скан-копій письмових заявок позивач надав роздруківки з електронної пошти. Такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

83. При цьому письмова заявка, направлена покупцем постачальником, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», адже не має його ознак.

84. Звідси, оскільки заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару не є електронними документами, тому питання про застосування електронного підпису при їх оформленні та направленні не постає.

85. Разом з тим у справі № 923/1379/20 суд касаційної інстанції зазначив, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

86. При цьому, як вбачається з постанови від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, Верховний Суд вказав, що учасники справи не заперечували факту відправлення відповідних повідомлень з електронної пошти адвоката Оганяна Г. В., відповідач заперечував факт відправлення таких повідомлень самим Оганяном Г. В., посилаючись на відсутність електронного підпису. У разі існування сумнівів щодо наявності оригіналів цих відправлень суд мав можливість витребувати у відповідача або третьої особи - Оганяна Г. В. оригінал електронного доказу.

87. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

88. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

89. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

90. Разом з тим, у справі, що розглядається, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару не є електронними документами, тому питання про застосування електронного підпису при їх оформленні та направленні не постає.

91. Звідси підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, відсутні.

92. Викладеним також спростовуються доводи скаржника, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20, оскільки у вказаних справах вирішувалося питання щодо належності та допустимості доказів у вигляді електронних документів та відповідно наявності чи відсутності електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом такого електронного документа.

93. При цьому посилання скаржника на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 9901/43/19 (П/9901/43/19) не беруться до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як вказане судове рішення не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні цієї правової норми.

94. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про задоволення позову щодо стягнення штрафу, то Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає таке.

95. Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, встановив, що позивачем були належним чином відповідно до умов договору надіслані заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 на поставку товару на поштову адресу ТОВ «Смарт Фабрікс», що зазначена у договорі, а саме: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А, і ці поштові відправлення повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

96. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим покупцем належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому пунктом 8.6 договору (підпункт 5.3.4 пункту 5.3 договору).

97. У пункті 8.6 договору зазначено, що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору.

98. Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 2 892 750,00 грн без ПДВ, крім того, ПДВ - 578 550,00 грн, разом ціна цього договору становить 3 471 300,00 грн з ПДВ.

99. Апеляційний господарський суд також встановив, що матеріали справи не містять доказів про поставку товару. Будь-яких пояснень, мотивів щодо невиконання відповідачем умов договору поставки товару в матеріалах справи відсутні. Натомість позиція відповідача зводиться до заперечення самого факту належного надіслання та отримання заявок на замовлення товару.

100. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за неналежне виконання умов договору у розмірі 867 825,00 грн.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

101. Підставою касаційного оскарження також є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

102. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

103. У касаційній скарзі ТОВ «Смарт Фабрікс» зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про надсилання позивачем на адресу відповідача письмової заявки покупця, що направлена цінним листом з описом вкладення у спосіб, встановлений в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, тобто шляхом направлення письмової заявки на поштову адресу постачальника: 79018. м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А.

104. Скаржник вважає, що надані позивачем заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 та від 24.09.2020 № 752/16-09 не можуть бути прийняті як такі, що надсилались на адресу відповідача, оскільки з поданих позивачем доказів про надіслання таких заявок на адресу відповідача вбачається, що останні не відповідають вимогам пункту 61 та пункту 73 Правил надання послуг поштового зв`язку, а саме не містять номера поштового відправлення та відбитку календарного штемпеля, тому не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.

105. Щодо вказаних доводів Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає таке.

106. Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

107. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

108. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

109. Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

110. У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

111. Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

112. Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

113. Суд апеляційної інстанції встановив, що як докази надіслання заявки від 17.09.2020 № 743/16-09 на поштову адресу відповідача позивачем надано копії опису вкладення; повідомлення про вручення поштового відправлення; поштової довідки про причини повернення/досилання поштового відправлення та поштової накладної від 22.09.2020.

114. На підтвердження надсилання на адресу відповідача заявки від 24.09.2020 № 752/16-09 позивачем надано копії опису вкладення та поштової накладної від 29.09.2020.

115. Пунктом 2 Правил передбачено, що повідомлення про вручення поштового відправлення - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

116. Наявність повідомлення про вручення поштового відправлення є завершальною стадією надання послуги поштового зв`язку, тобто поштове відправлення є таким, що відбулось (вручене адресату).

117. Апеляційний господарський суд зазначив, що поштова кореспонденція про надіслання заявок на юридичну адресу відповідача (79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 45-А) повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

118. При цьому матеріали справи не містять доказів про зміну поштової адреси відповідача.

119. Звідси доводи скаржника щодо неналежності доказів надсилання покупцем письмових заявок фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, оскільки відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

120. Інших доводів щодо того, що суд апеляційної інстанції на підставі недопустимих доказів встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, скаржником не наведено.

121. З урахуванням вказаного відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд згідно із частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

122. З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає не підтвердженими доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права в частині встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

123. Звідси касаційна скарга ТОВ «Смарт Фабрікс» є необґрунтованою, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не знаходить підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Щодо клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

124. ТОВ «Смарт Фабрікс» у своєму клопотанні зазначає про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно питання застосування статей 5- 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, щодо належності та допустимості як доказів письмових копій електронних документів (електронної переписки сторін), які не засвідчено електронним цифровим підписом.

125. Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

126. Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

127. Оскільки Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що положення статей 5- 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» до спірних правовідносин у цій справі застосуванню не підлягають, тому підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

128. Звідси у задоволенні поданого клопотання слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

129. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

130. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

131. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу ТОВ «Смарт Фабрікс» слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

132. З огляду на висновок про залишення касаційної скарги ТОВ «Смарт Фабрікс» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фабрікс» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 914/1003/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді О. М. Баранець

І. В. Булгакова

О. В. Васьковський

О. Р. Кібенко

Б. Ю. Львов

В. П. Селіваненко