Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 01.04.2020 року у справі №201/12569/16-ц Ухвала КЦС ВП від 01.04.2020 року у справі №201/12...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 201/12569/16-ц

провадження № 61-9318 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Автопровайдер", ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5;

треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ Дніпропетровської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О.

В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автопровайдер" (далі - ТОВ "Автопровайдер"), ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5), треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ Дніпропетровської області, про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2006 року вони проживають як чоловік і жінка однією сім'єю без реєстрації шлюбу та 04 липня 2014 року за рахунок спільних коштів за ціною 1 132 020 грн на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ "Алмаз Моторс, ЛДА" вони придбали транспортний засіб Toyota Land Cruiser 4461,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2.

22 липня 2014 року транспортний засіб було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 Дніпропетровським ВРЕР-3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4.

23 липня 2015 року указаний транспортний засіб було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 у ВРЕР-6 в м. Києві, закріплено номерний знак НОМЕР_5 і видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_6.

У подальшому 03 вересня 2015 року автомобіль знято з обліку для реалізації у ТСЦ № 1202 згідно із заявою № 71601483 від 03 вересня 2015 року. З 15 вересня 2015 року транспортний засіб Toyota Land Cruiser 4461,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_4 у НОМЕР_7, закріплений номерний знак НОМЕР_8 і видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_9.

Вказували, що будь-яких угод щодо відчуження транспортного засобу ОСОБА_1 не підписував та нікого на такі дії не уповноважував, грошові кошти від продажу автомобіля не отримував. Всі дії були проведені без його участі. ОСОБА_2 згоди на відчуження спільного майна, набутого за час сумісного проживання, не надавала. Вони не мали дійсних намірів на відчуження майна.

Зазначали, що у вересні 2015 року їх змусили оформити довіреності на право розпорядження нерухомим майном та відібрали транспортні засоби. За вказаним фактом Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 12016040000000664 за ознаками частини 2 статті 189 КК України. Слідчі дії на цей час тривають.

Вказували, що не укладали з відповідачами договорів комісії на здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами, договорів купівлі-продажу, грошові кошти за проданий транспортний засіб не отримували.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Автопровайдер", про здійснення комісійного продажу транспортного засобу Toyota Land Cruiser 4461,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2; визнати недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 про здійснення комісійного продажу вказаного транспортного засобу; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оформлений довідкою-рахунком, виданою ТОВ "Автопровайдер"; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оформлений довідкою-рахунком № ААЕ415436 від 15 вересня 2015 року, виданою ФОП ОСОБА_5; визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб Toyota Land Cruiser 4461,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2; витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб; зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Витребувано із володіння ОСОБА_4 автомобіль марки ToyotaLand Cruiser, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, та зобов'язано її передати цей автомобіль ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Норма частини 1 статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Встановивши, що належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль марки ToyotaLand Cruiser, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, вибув із його власності поза його волею всупереч встановленій законодавством процедурі, доказів волевиявлення позивача на відчуження належного йому автомобіля і отримання ним за це грошових коштів суду не надано, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в частині витребування із незаконного володіння ОСОБА_4, як останнього власника, вказаного транспортного засобу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зазначив, що інші позовні вимог задоволенню не підлягають, оскільки належним способом поновлення права ОСОБА_1 є саме задоволення позовної вимоги про витребування майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року залишено без змін в оскаржуваних частинах.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Виходячи з наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення вимог в частині витребування з незаконного володіння відповідача вказаного транспортного засобу, що відповідає ефективності такого захисту прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 201/12569/19-ц із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2021 року справу передано судді-доповідачеві - Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України), зокрема, щодо питання застосування норм права - статей 27, 175, 128, 257, 356 ЦПК України у подібних правовідносинах, а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій

дійшли помилкового висновку про те, що автомобіль Toyota Land Cruiser4461,2014 року випуску, вибув із володіння ОСОБА_1 поза його волею. Судами не враховано, що ТОВ "Автопровайдер" приймало безпосередню участь при підготовці документів по укладанню угоди купівлі-продажу вказаного автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про що свідчать документи, надані до суду Регіональним сервісним центром № 6 м.

Києва. Відповідно до інформації, яка значиться у цих документах, підставою перереєстрації автомобіля зі ОСОБА_1 на ОСОБА_3 є довідка-рахунок від 23 липня 2015 року ААЕ № 293358, видана ТОВ "Автопровайдер", яким було здійснено відчуження вказаного транспортного засобу.

Вказувала, що відповідно до пункту 13 "Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (у редакції 2014 року), матеріали, що стали підставою для видачі довідок-рахунків, зокрема, копія паспорта громадянина - продавця транспортного засобу і довіреність, у разі продажу транспортного засобу довіреною особою, зберігаються протягом п'яти років суб'єктом господарювання.

Разом з тим, запит про витребування документів, які стали підставою для укладання угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по відчуженню транспортного засобу, судом надсилались за неналежною адресою ТОВ "Автопровайдер", надану позивачами, що свідчить про зловживання ними процесуальними правами, в результаті яких суд не зміг витребувати для дослідження докази по справі, які знаходяться ТОВ "Автопровайдер", що призвело до неповного встановлення фактичних обставин у справі та ухвалення незаконних судових рішень.

Також заявник просила направити справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року представник ОСОБА_9 - адвокат Верба А. П. та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказували, що вся кореспонденція суду надсилалась до ТОВ "Автопровайдер" за місцезнаходженням юридичної особи, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також зазначалась у позовній заяві та апеляційній скарзі, тому доводи заявника щодо зловживання стороною позивача процесуальними правами є безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 04 липня 2014 між ОСОБА_1 та ТОВ "Алмаз Мотор ЛТД" укладено договір купівлі-продажу № 277А/14, за умовами якого ОСОБА_1 придбав автомобіль Toyota Land Cruiser 200 4.5 6А/Т Premium DLX, колір чорний (а. с.14-15, т. 1).

22 липня 2014 року указаний транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_1 та Дніпропетровським ВРЕР-3 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_4, серії НОМЕР_3 (а. с. 65,78, т. 3).

У подальшому вищевказаний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 у ВРЕВ-6 УДАІ у м. Києві на підставі довідки-рахунку № 293358 від 23 липня 2015 року, яка була видана ТОВ "Автопровайдер" та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 (а. с. 64,66, т. 1).

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 21 липня 2017 року № 31/4-2582,03 вересня 2015 року автомобіль ToyotaLand Cruiser 4461,2014 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_11, знятий з обліку для реалізації у Дніпропетровському ВРЕР-2 (т.3, а. с.63).

На даний час власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 (а. с. 37, т. 1), довідкою-рахунком № НОМЕР_12, виданою 15 вересня 2015 року ПП "ОСОБА_5" (а. с. 32, т. 3), а також договором про надання послуг по виписці довідки-рахунку від 15 вересня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 24, т. 3).

За заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 серпня 2016 року внесено відомості у кримінальному провадженні № 12016040000000664 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 189 КК України (а. с. 13, т. 1).

Допитані у судовому засіданні у якості свідків позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили, що вони проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2006 року, мають спільну дитину. У 2014 році вони за спільні кошти придбали автомобіль Toyota Land Cruiser, який у подальшому було відібрано злочинним шляхом із застосуванням до ОСОБА_1 насильницьких дій. Вони не мали намір продавати указаний автомобіль та не зверталися до ТОВ "Автопровайдер". ОСОБА_1 ніяких документів на продаж автомобіля не підписував та коштів від продажу автомобіля не отримував. У зв'язку з викладеним позивачі звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2017 року було витребувано від Соборного відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області оригінали для огляду в судовому засіданні та завірені належним чином копії документів про переоформлення транспортного засобу ToyotaLand Cruiser 446,2014 року випуску колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2, які було вилучено у ФОП ОСОБА_5 та Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області 28 вересня 2016 року у зв'язку із розслідуванням кримінального провадження № 12016040650003661; витребувано від Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 оригінали для огляду в судовому засіданні та завірені належним чином копії документів про переоформлення транспортного засобу ToyotaLand Cruiser 446,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2, які було вилучено у ФОП ОСОБА_5 та Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області 28 вересня 2016 року у зв'язку із розслідуванням кримінального провадження № 12016040650003661; витребувано від Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області оригінали для огляду в судовому засіданні та завірені належним чином копії документів, на підставі яких здійснювалось оформлення права власності та всі реєстраційні дії щодо транспортного засобу ToyotaLand Cruiser 446,2014 року випуску колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_13 із часу ввезення на митну територію України по теперішній час і здійснювалась державна реєстрація таких дій (довідки-рахунки, договори купівлі-продажу, заяви про зняття з обліку та постановку на облік транспортного засобу, експертні висновки, тощо); витребувано від ФОП ОСОБА_5 оригінали для огляду в судовому засіданні та завірені належним чином копії документів, що стали підставою для переоформлення транспортного засобу ToyotaLand Cruiser 446,2014 року випуску колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2, в тому числі копії довідки-рахунку (лицьової і зворотної сторони із нанесеним підприємством інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку); звіт суб'єкта оціночної діяльності, який проводив оцінку транспортного засобу; акти приймання-передачі транспортного засобу; біржову угоду, договір комісії; договір купівлі-продажу транспортного засобу; фінансові документи про оплату комісії' та вартості придбаного транспортного засобу; підписане власноручно письмове повідомлення власників транспортного засобу із зазначенням інформації про кількість легкових автомобілів та/або мотоциклів, та/або мопедів, що відчужені ними протягом поточного календарного року; витребувано від Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві оригінали для огляду в судовому засіданні та завірені належним чином копії документів, на підставі яких здійснювалось переоформлення та всі реєстраційні дії із ОСОБА_1 на ОСОБА_3 щодо транспортного засобу ToyotaLand Cruiser 446,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_13) із часу ввезення на митну територію України по теперішній час і здійснювалась державна реєстрація таких дій (довідки-рахунки, договори купівлі-продажу, заяви про зняття з обліку та постановку на облік транспортного засобу, експертні висновки, тощо); витребувано від ТОВ "Автопровайдер" оригінали для огляду в судовому засіданні та завірені належним чином копії документів, на підставі яких було оформлено довідку-рахунок серії ААЕ № 293358 від 23 липня 2015 року та переоформлено транспортний засіб Toyota Land Cruiser 446,2014 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2, із ОСОБА_1 на ОСОБА_3, в тому числі копії довідки-рахунку (лицьової і зворотної сторони із нанесеним підприємством інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку); звіт суб'єкта оціночної діяльності, який проводив оцінку транспортного засобу; акти приймання-передачі транспортного засобу; біржову угоду, договір комісії; договір купівлі-продажу транспортного засобу; фінансові документи про оплату комісії та вартості придбаного транспортного засобу; підписане власноручно письмове повідомлення власників транспортного засобу із зазначенням інформації про кількість легкових автомобілів та/або мотоциклів, та/або мопедів, що відчужені ними протягом поточного календарного року (а. с.41-44, т. 3).

На виконання указаної ухвали Регіональним сервісним центром в Дніпропетровській області до суду було надано відповідь із зазначенням реєстраційних дій щодо спірного автомобіля, а також надані копії документів, операції з яким проводилися на території Дніпропетровської області (а. с. 63-74, т. 3).

Регіональним сервісним центром у м. Києві на виконання указаної ухвали було надано оригінали для огляду у судовому засіданні та завірені копії документів, які стали підставою для перереєстрації автомобіля Toyota Land Cruiserна ОСОБА_3 (а. с. 75-82, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з частиною 3 статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1018 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Алмаз Мотор ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 придбав автомобіль Toyota Land Cruiser200 4.5 6А/Т Premium DLX, колір чорний.

22 липня 2014 року указаний транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_1 та Дніпропетровським ВРЕР-3 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_4, серії НОМЕР_3.

У подальшому вищевказаний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 у ВРЕВ-6 УДАІ у м. Києві на підставі довідки-рахунку № 293358 від 23 липня 2015 року, яка була видана ТОВ "Автопровайдер" та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10.

03 вересня 2015 року автомобіль Toyota Land Cruiser 4461,2014 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_11, знятий з обліку для реалізації у Дніпропетровському ВРЕР-2.

На даний час власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9, довідки-рахунку № НОМЕР_12, виданою 15 вересня 2015 року ПП "ОСОБА_5", та договору про надання послуг по виписці довідки-рахунку від 15 вересня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Порядок зняття автомобіля з реєстрації (перереєстрації) визначається Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплена печаткою, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Тобто, довідка-рахунок - це документ, який підтверджує правомірність придбання (купівлі-продажу) автотранспортного засобу, згідно з якою власник автомобіля зобов'язується передати права на володіння транспортним засобом покупцеві, а той, у свою чергу, повинен сплатити власнику заздалегідь узгоджену суму і вступити в права власності. Довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно пункту 33 Порядку перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

Для проведення перереєстрації транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, до підрозділів Державтоінспекції подаються засвідчені підписами сторін, що скріплені печатками, акти приймання-передачі транспортних засобів із зазначенням їх кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів складових частин, а для проведення перереєстрації транспортних засобів у разі їх відчуження - документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, разом із зазначеними актами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із матеріалів, наданих Регіональним сервісним центром в м. Києві, на підставі яких спірний автомобіль був перереєстрований за ОСОБА_3, убачається, що ОСОБА_1 не звертався із заявою про перереєстрацію транспортного засобу, не було надано і акта приймання-передачі транспортного засобу, засвідченого підписом.

Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_1, він не укладав з ТОВ "Автопровайдер" договору щодо відчуження спірного автомобіля і грошові кошти не отримував.

Судами попередніх інстанцій вживалися заходи щодо витребування у ТОВ "Автопровайдер" документів щодо відчуження спірного автомобіля, разом із тим ці докази не були надані та досліджені у судовому засіданні через неотримання ТОВ "Автопровайдер" судових повісток та копій ухвал судів від 23 червня 2017 року, 19 червня 2019 року, які неодноразово направлялися на адресу відповідача, усі конверти повернулися у зв'язку з закінченням терміну зберігання. При цьому кореспонденція суду надсилалась до ТОВ "Автопровайдер" за місцезнаходженням юридичної особи, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також зазначалась у позовній заяві та апеляційній скарзі. Тому доводи ОСОБА_4 про те, що запити судів попередніх інстанцій про витребування документів, які стали підставою для укладання угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по відчуженню спірного транспортного засобу, надсилались за неналежною адресою ТОВ "Автопровайдер", є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищезазначене, суди дійшли висновку, що лише довідка-рахунок № 293358 від 23 липня 2015 року, яка була видана ТОВ "Автопровайдер", на підставі якої спірний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3, не може вважатися правовим оформленням переходу права власності від ОСОБА_1 та підтверджувати відчуження майна з досягненням всіх істотних умов договору купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_1 не виявляв наміру реалізувати право на продаж автомобіля, не уповноважував ТОВ "Автопровайдер" на видачу вказаної довідки розрахунку.

Судами встановлено, що ця довідка не містить ані підпису ОСОБА_1, як власника автомобіля, ані жодних відомостей щодо повноважень ТОВ "Автопровайдер" на розпорядження майном як посередника. Договір комісії щодо відчуження спірного транспортного засобу ОСОБА_1 не підписував та не уповноважував нікого на здійснення будь-яких дії щодо продажу автомобіля на користь інших осіб. Не містять матеріали справи і акту приймання-передачі спірного автомобіля, передбаченого пунктом 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №
1388.

Згідно пункту 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (у редакції, чинній на час видачі довідки-рахунку № 293358 від 23 липня 2015 року) видача (оформлення) підприємством, що здійснює комісійну торгівлю, довідок-рахунків під час реалізації транспортних засобів, що перебували у користуванні, здійснюється після нанесення таким підприємством на зворотному боці довідки-рахунка інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності, який відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231, має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація).

Фізична особа, яка передає для реалізації транспортний засіб у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда підприємству, що здійснює комісійну торгівлю, зобов'язана надати такому підприємству письмове повідомлення із зазначенням інформації про кількість легкових автомобілів та/або мотоциклів, та/або мопедів, що відчужені нею протягом поточного календарного року, складене в довільній формі та підписане власноручно цією особою.

Відповідно до пункту 31 Порядку, розрахунки за продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, проводяться в готівковій та/або безготівковій формі. Споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на суму здійсненої операції, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Разом з тим, матеріали справи не містять передбачених цим нормативним актом документів.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388

ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило

у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику у його фактичне володіння.

Встановивши, що належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль марки ToyotaLand Cruiser, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, вибув із його власності поза його волею всупереч встановленій законодавством процедурі, доказів волевиявлення позивача на відчуження належного йому автомобіля і отримання ним за це грошових коштів суду не надано, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_4, як останнього власника, вказаного транспортного засобу.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Частиною 5 статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені ОСОБА_4 аргументи в розумінні приписів частини 5 статті 403 ЦПК України не підтверджують наявність виключної правової проблеми і не свідчать про необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання ОСОБА_4 необхідно відмовити. Питання застосування норми права у подібних правовідносинах вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 403, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст