Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.10.2025 року у справі №910/11845/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11845/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Ільяшов Б.М. (адвокат), Селянський Д.В. (адвокат)

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М. (головуючого), Майданевича А.Г., Ткаченка Б.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"

2) Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Брікерс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" (надалі - Позивач, ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор") звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД ЕНЕРДЖІ" (надалі - Відповідач 1, ТОВ "ВІНД ЕНЕРДЖІ", Скаржник) та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Брікерс" (надалі - Відповідач 2, АТ "Брікерс") у якій просить:

- визнати договір застави обладнання № 4101 від 24.06.2024, укладений між ТОВ "ВІНД ЕНЕРДЖІ" та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Брікерс" (надалі - договір застави) недійсним;

- припинити в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяження: застава рухомого майна, яке зареєстровано 21.06.2024 о 15:39:41 за № 31410177 на підставі договору застави обладнання, серія та номер: 4101, виданий: 21.01.2024, видавник: Лігун А.І. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір застави є фраудаторним, укладеним з метою уникнення виконання рішення у справі № 910/14867/23 від 29.02.2024.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 у справі № 910/11845/24 у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" до ТОВ "Вінд Енерджі" та АТ "Брікерс" відмовлено.

2.2. Рішення мотивоване тим, що

1) станом на дату укладення договору застави жодних обмежень щодо передачі ТОВ "Вінд Енерджі" належного йому рухомого майна в заставу не було;

2) оскаржуваним договором застави було забезпечено договір процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021, який було укладено задовго до винесення Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/14867/23 від 29.02.2024 та відкриття виконавчого провадження № 75816050 відповідно до постанови від 15.08.2024;

3) на момент укладення оскаржуваного правочину 21.06.2024 не було відкритого виконавчого провадження на виконання рішення у справі № 910/14867/23, а на майно ТОВ "Вінд Енерджі" ще не було накладено арешту в такому виконавчому провадженні;

4) Позивачем не доведено належними, достовірними, вірогідними та достатніми доказами тієї обставини, що Відповідач 1 перестав бути платоспроможним внаслідок передачі рухомого майна у заставу АТ "Брікерс".

Оскільки позовні вимоги в частині визнання оспорюваного правочину недійсним не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо припинення рішень про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна як похідної вимоги.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 у справі № 910/11845/24 скасовано повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір застави та ухвалено припинити в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяження: застава рухомого майна, яке зареєстровано 21.06.2024 о 15:39:41 за № 31410177 на підставі договору застави обладнання, серія та номер: 4101, виданий: 21.06.2024, видавник: Лігун А.І. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

2.4. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи в сукупності підтверджується, що оспорюваний договір застави є фраудаторним, укладеним з метою уникнення ТОВ "Вінд Енерджі" виконання рішення у справі № 910/14867/23 від 29.02.2024 та відкритого виконавчим провадження № 75816050 відповідно до постанови від 15.08.2024.

Суд виходив з того, що:

1) договором процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021 не було передбачено умову про необхідність укладення договору застави;

2) договір застави обладнання, укладено 21.06.2024 між Відповідачами у період апеляційного оскарження Відповідачем 1 рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23;

3) оскаржуваний договір застави укладено між пов`язаними між собою особами;

4) ТОВ "Вінд Енерджі" не доведено економічну доцільність укладення договору застави, за наявності укладеного іпотечного договору;

5) укладення оспорюваного договору призвело до припинення платоспроможності перед іншими кредиторами.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. При зверненні з касаційною скаргою ТОВ "Вінд Енерджі" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 у справі № 910/11845/24.

3.2. Ухвалою Суду від 04.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вінд Енерджі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/11845/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. В обґрунтування касаційного оскарження Скаржник вказує про неправильне застосування статей 203 215 Цивільного кодексу України без врахування правових висновків щодо застосування даних норм в контексті доведеності фраудаторності правочинів, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19, від 05.01.2024 у справі № 761/40240/21, від 31.10.2024 у справі № 509/4936/17, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 13.03.2025 у справі № 159/5846/23, від 15.05.2019 у справі № 723/405/17, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14.

ТОВ "Вінд Енерджі" наголошує, що:

- судом апеляційної інстанції не наведено жодного мотиву чи посилання на доведеність того, що оспорюваний договір застави був укладений на шкоду Позивачу або з метою зменшення ліквідної маси боржника на користь іншого кредитора;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що у справі, що розглядається, АТ "Брікерс" не отримав жодної необґрунтованої переваги перед Позивачем;

- відсутність у договорі процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021 умови про необхідність укладення договору застави не свідчить про фраудаторність договору застави;

- на підставі договору процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021 було проведено реальну фінансову операцію.

3.4. 24.09.2025 ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 01.04.2021 між Відповідачем 1, як позичальником, та ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор", як кредитодавцем, укладено Договір № ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту (надалі - договір фінансового кредиту), відповідно до пункту 1.2 якого кредитодавець зобов`язався надати першому відповідачу фінансовий актив шляхом відкриття кредитної лінії у сумі 13 500 000,00 грн на умовах, передбачених цим договором, а перший відповідач зобов`язався згідно із цим договором повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

4.2. 06.07.2023 між ТОВ "Інвест Солюшенс Фактор", як первісним кредитором, та Позивачем, як новим кредитором, укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) № ПВ-060723/1, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги грошових зобов`язань, які належать Первісному кредитору, та стає кредитором за зобов`язаннями першого відповідача, код за ЄДРПОУ 39994967, за наступними договорами: договір № ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021; право вимоги (зобов`язання) на 06.07.2023 - тіло 13 500 000 грн, відсотки 4 325 551,70 грн, разом 17 825 551,70 грн; вартість відступлення 17 825 551,70 грн.

4.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, позов ТОВ "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Вінд Енерджі" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" 13 500 000, 00 грн основного боргу, 4 325 551,70 грн відсотків, за договором про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 № ФК01/04-01, а також 267 383,28 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2024 у cправі № 910/14867/23 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вінд Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 у справі № 910/14867/23, відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані рішення залишено без задоволення.

4.4. 21.06.2024 між Відповідачем 2, як заставодержателем, та Відповідачем 1, як заставодавцем, укладено оспорюваний договір застави, згідно з пунктом 1.1. якого, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають із договору процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021 та додаткових угод до нього (№ 1 від 13.09.2021, № 2 від 30.12.2022, № 3 від 02.01.2023, № 4 від 18.05.2023, № 5 від 17.05.2024) укладеного Відповідачами, з урахуванням усіх можливих додатків, змін та доповнень, за умовами яких заставодавець зобов`язується перед заставодержателем повернути грошові кошти в сумі 110 503 568,23 грн, де 75 600 000,00 грн основного боргу, а 34 903 568,23 грн становить суму нарахованих відсотків за користування позикою (станом на 30.04.2024), що на день укладення цього договору за офіційним курсом НБУ, становить еквівалент 2 725 918,00 дол. США, в строк до 21.05.2027 на умовах і в порядку передбачених основним договором.

4.5. В забезпечення виконання зобов`язань, викладених у п. 1.1. договору застави, Відповідач 1 передав у заставу обладнання, що належить першому відповідачу на праві власності та перелік якого наведений у п. 1.2. договору застави.

4.6. Відповідно до п. 4.1. договору застави, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання Відповідачем 1 своїх зобов`язань по основному договору.

4.7. Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку Позивача, оскаржуваний договір застави був укладений з метою завдання шкоди ТОВ "ФК "Солюшинс Фактор" як кредитору ТОВ "Вінд Енерджі" з огляду на те, що оспорюваний правочин укладено, для уникнення виконання зобов`язань за рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23.

За позицією Позивача, фраудаторність оскаржуваного договору застави підтверджується таким:

- моментом укладення договору застави - коли Відповідач 1 знав про те, що рішенням суду у справі № 910/14867/23 з нього стягнуто кошти, і в процесі розгляду вже судом апеляційної скарги передав майно в заставу;

- контрагент, з яким укладався договір застави - Відповідач 2, є пов`язаною особою з Відповідачем 1, оскільки АТ "Брікерс" володіє 40% статутного капіталу першого відповідача, тобто має істотну участь в статутному капіталі ТОВ "Вінд Енерджі" і має вирішальний вплив на прийняття рішень у вищому органі управління Відповідача 1.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Вінд Енерджі" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання договору застави недійсним та припинення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяження з підстав того, що оспорюваний договір застави є фраудаторним, оскільки укладений з метою уникнення виконання Відповідачем 1 рішення у справі № 910/14867/23 від 29.02.2024 за відкритим виконавчим провадженням № 75816050 відповідно до постанови від 15.08.2024.

5.4. Суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваного договору застави.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на момент укладення договору не існувало жодних обмежень щодо передачі майна в заставу, відповідний договір забезпечував раніше укладену позику, виконавче провадження ще не було відкрито, а Позивач не довів факту неплатоспроможності боржника.

Натомість суд апеляційної інстанції, виходячи з оцінки тих самих обставин, встановив, що оспорюваний правочин укладено у період наявності значної заборгованості та розгляду спору про її стягнення, між пов`язаними між собою особами, без наведення будь-яких доказів його економічної доцільності. За таких умов, суд виснував, що укладення договору застави призвело до створення необґрунтованих переваг одному кредитору перед іншим, оскільки в силі укладення оспорюваного договору застави є неможливим звернення стягнення на відповідне заставне майно, що є характерною ознакою фраудаторного правочину, спрямованого на ухилення від виконання зобов`язання.

5.5. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник заперечує висновок апеляційного суду щодо фраудаторності правочину, наголошуючи, що такий висновок зроблено без належного застосування статей 203 215 Цивільного кодексу України та без урахування сформованих Верховним Судом та Верховним Судом України правових підходів до визначення ознак фраудаторного правочину

5.5. Виходячи з мотивів ухваленої постанови суду апеляційної інстанції та доводів касаційної скарги ТОВ "Вінд Енерджі", предметом касаційного дослідження є перевірка того, чи узгоджуються висновки апеляційного суду з правовими підходами, сформованими у практиці Верховного Суду щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних. Така перевірка передбачає оцінку належності застосування судами попередніх інстанцій критеріїв, визначених судовою практикою, з урахуванням фактичних обставин цього спору.

5.6. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.7. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

5.8. Відповідно до частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.9. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

5.10. Недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

5.11. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

5.12. Тлумачення, як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).

5.13. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 463/13099/21, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 у справі № 466/3398/21.

5.14. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 Цивільного кодексу України).

5.15. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

5.16. Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

5.17. У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) законодавства.

Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у правовідносинах.

5.18. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Добросовісність - це відповідність дій учасників правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

5.19. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

5.20. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло.

За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

5.21. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значущих дій.

5.22. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

5.23. У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

5.24. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Тотожна позиція викладена у наведених Скаржником постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19, від 05.01.2024 у справі № 761/40240/21, від 31.10.2024 у справі № 509/4936/17, від 13.03.2025 у справі № 159/5846/23,

5.25. Фраудаторним є правочин, який, хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

5.26. Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам.

5.27. Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

5.28. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

5.29. Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15.05.2018 №2-р (ІІ)/2019).

5.30. Правочин, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є формою зловживання правом на укладання правочину та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору називають фраудаторними правочинами.

5.31. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

5.32. Велика Палата Верховного Суду у наведеній Скаржником для порівняння постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, наголосила, що основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

5.33. Верховний Суд у постанові від 31.10.2024 у справі № 509/4936/17, на яку також звертає увагу Скаржник, виснував, що до обставин, які дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать:

- обсяг зобов`язань іпотекодержателя, яке забезпечується іпотекою;

- створення не передбачених законом переваг іпотекодержателя перед іншим кредитором;

- момент укладення договору (зокрема, після настання строку повернення боргу, та/або під час виконавчого провадження, після припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою спірного майна, повністю або в значній частині);

- контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника (зокрема, син, онук, мати), дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа, інший кредитор).

5.34. У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19, на яку звертає увагу Скаржник, вказано, що для мотивування кваліфікації такого правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги.

Суд касаційної інстанції виснував на необхідності дослідження:

- створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення "свого забезпеченого кредитора" для боржника; момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів);

- статусу контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір. Пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами, які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини, навіть трудові чи "товариські").

5.35. Посилання Скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс1 та постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 723/405/17, є безпідставними, оскільки вони не охоплюють аспектів, пов`язаних з критеріями визнання правочинів недійсними з підстав їх фраудаторністі.

5.36. Зважаючи на викладені висновки, Суд наголошує, що дійсно для кваліфікації правочину як фраудаторного оцінка не може зводитися до формального встановлення окремих ознак, таких як пов`язаність сторін чи укладення договору у певний проміжок часу після виникнення основного зобов`язання.

Як зазначено у вищенаведених постановах Верховного Суду, правова кваліфікація має ґрунтуватися на комплексному аналізі всіх установлених обставин у їх сукупності. Вирішальним за обставин спору є з`ясування не лише умов укладення правочину, а і його кінцевої мети - чи був він спрямований на ухилення від виконання зобов`язання зі сплати боргу. Саме така спрямованість дій сторін, підтверджена сукупністю об`єктивних даних, надає підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного.

5.37. Аналізуючи достатність установлених судом апеляційної інстанції обставин у контексті доведеності висновку про фраудаторність правочину та перевіряючи їх на відповідність підходам, сформульованим у постановах Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 509/4936/17 та від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19, Суд виходить з такого.

5.38. Судом апеляційної інстанції було проаналізовано:

- обсяг зобов`язань за договором застави та зазначено, що він фактично створює можливість звернення стягнення на відповідне майно саме АТ "Брікерс" та істотно впливає на загальний майновий стан ТОВ "Вінд Енерджі", що свідчить про ризик задоволення вимог окремого кредитора (Відповідача 2) за рахунок зменшення майнової маси боржника, доступної іншим кредиторам.

- момент укладення договору та необхідність укладення такого правочину.

Колегія суддів встановила, що договором про надання позики, укладеного між Відповідачами не передбачалось укладення ані договору іпотеки, ані оспорюваного договору застави.

При цьому договір застави було укладено 21.06.2024 між Відповідачами у період, коли ТОВ "Вінд Енерджі" здійснювало апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23.

Суд погоджується з позицією колегії суддів, що оскільки укладення цього правочину мало місце у час, коли існувала реальна загроза примусового виконання судового рішення, вказане може розцінюватися як спосіб створення перешкод для задоволення вимог кредитора, що дає підстави припускати його спрямованість на уникнення виконання зобов`язання зі сплати боргу.

При цьому суд обґрунтовано врахував, що у претензії АТ "Брікерс", адресованій ТОВ "Вінд Енерджі" від 03.05.2024 № 03/05/24, Відповідач 2 зазначив про існування заборгованості за договором процентної позики у розмірі 100 млн грн із визначеним строком повернення до 21.05.2024 та вимогою погасити борг упродовж трьох календарних днів.

У відповіді на цю претензію ТОВ "Вінд Енерджі" підтвердило наявність заборгованості, вказало на неможливість її погашення у найближчий час, але висловило намір зберігати співпрацю та запропонувало у якості забезпечення виконання зобов`язання за договором процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021 передати належне йому майно в іпотеку та заставу на користь Відповідача 2.

Відтак, ініціювання питання укладення оспорюваного договору відбулося ще до моменту спливу строку повернення позики, а також у період апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23, що є юридично значущим для оцінки характеру спірного правочину.

У даному контексті судом також досліджено економічну доцільності укладення договору. Так, апеляційний господарський суд установив, що ТОВ "Вінд Енерджі" не доведено економічну доцільності укладення договору застави, за наявності укладеного іпотечного договору, відповідно до якого, предметом іпотеки є вітрова електростанція (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2684919026060), що розташована за адресою: Україна, Івано-Франківська область, Калуський район, село Шевченкове, урочище "Обідний", будинок 1, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2622087601:09:001:0007; 262208 7601:09:001:0002; 2622087601 09:001:0006:2622087601:09:001:0005; 2622087601:09:001:0003; 2622087601.09:001:0008, та має наступні складові частини об`єкта нерухомого майна: фундамент вітряка V80-2.05 МВт, 1; фундамент вітряка V80-2.05 МВт, 2; фундамент вітряка V80-1.7 МВт, 3; фундамент вітряка N43-0.6 МВт, 4; КРПЗ, А (Комплектний розподільчий пристрій КРПЗ-35); КТП-1/630/10/0,69 кВт, Б; вітрова турбіна VESTAS V 80 № 17581; вітрова турбіна VESTAS V 80 № 17582; вітрова турбіна VESTAS V 80 № 17818; вітрогенератор тип Nordex 600 кВт модель 43 серійний № 6036.

- наявність потенційних переваг АТ "Брікерс" перед іншим кредитором укладенням оспорюваного правочину.

За встановленими судами обставина, укладення спірного договору застави за умови невиконання Відповідачем 1 основного зобов`язання фактично наділяє Відповідача 2 пріоритетним правом задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. Це, у свою чергу, ставить його у вигідніше становище порівняно з іншим кредитором та створює ризик порушення принципу рівності кредиторів, оскільки саме Відповідач 2 отримує можливість звернення стягнення на майно, яке потенційно могло бути предметом задоволення вимог Позивача за рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/14867/23.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи фінансовий стан Відповідача 1, встановив, що на виконанні у приватного виконавця Жданович В.М. перебуває виконавче провадження ВП № 75816050 з примусового виконання наказу № 910/14867/23, виданого 13.08.2024 Господарським судом міста Києва про стягнення з ТОВ "Вінд Енерджі" на користь ТОВ "ФК "Солюшнс Фактор" 13 500 000,00 грн основного боргу, 4 325 551,70 грн відсотків, а також 267 383,28 грн витрат зі сплати судового збору.

Так, приватний виконавець Жданович В.М. у листі від 26.03.2025 ВП №75816050 повідомив Позивачу, зокрема, про те, що згідно отриманої відповіді в МВС за боржником зареєстровано три транспортні засоби і в межах виконавчого провадження на дані транспортні засоби накладено арешт та оголошено їх у розшук. Станом на дату надання цієї відповіді, залишок сум до стягнення з боржника становить 19 808 610,11 грн, а саме: 18 007 827,37 грн боргу та 1 800 782,74 грн основної винагороди приватного виконавця. Згідно відповіді банківської установи, станом на дату надання цієї відповіді, на рахунках відсутній залишок грошових коштів.

Приватним виконавцем також повідомлено про те, що станом на дату надання цієї відповіді, в ході виконавчого провадження, не виявлено грошових коштів та майна, на яке може бути звернено стягнення, транспортні засоби боржника не розшукано, місцезнаходження їх невідоме та не встановлено інше майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, рішення суду боржником не виконано.

Таким чином, Суд зазначає, що встановлені у справі обставини підтверджують, що укладення оспорюваного договору відбулося у ситуації фактичної неплатоспроможності боржника та спричинило додаткове обмеження можливостей кредитора щодо реального задоволення своїх вимог.

- укладення договору застави пов`язаними між собою особами.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Вінд Енерджі" є АТ "Брікерс". Крім того, як зазначав Позивач і що не було спростовано самими Відповідачами, АТ "Брікерс" є пов`язаною особою з ТОВ "Вінд Енерджі", оскільки володіє 40 % його статутного капіталу, що свідчить про істотну участь у статутному капіталі та наявність вирішального впливу на прийняття рішень у вищому органі управління Відповідача 1.

5.39. З огляду на встановлені та оцінені судами попередніх інстанцій обставини, Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваного договору застави. Такий висновок випливає з того, що договір було укладено у період існування значної заборгованості та розгляду справи про її стягнення, між пов`язаними особами, без наведення будь-яких доказів його економічної доцільності. Наслідком укладення цього договору стало фактичне створення необґрунтованих переваг одному кредитору над іншим, що не лише порушує баланс інтересів сторін, але й об`єктивно ускладнює або навіть унеможливлює реальне виконання судового рішення та задоволення вимог іншого кредитора.

5.40. Суд бере до уваги, що у поданій касаційній скарзі ТОВ "Вінд Енерджі" не ставить під сумнів належність чи повноту дослідження судами попередніх інстанцій установлених у справі фактичних обставин, не посилається на залишення поза увагою чи недослідження будь-яких доказів, які могли б вплинути на висновки суду. По суті, доводи Скаржника зводяться виключно до необхідності переоцінки вже встановлених обставин в аспекті наявності чи відсутності ознак фраудаторності правочину, що виходить за межі повноважень касаційного суду, оскільки касаційний перегляд спрямований на перевірку правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не на повторне встановлення чи переоцінку фактичних обставин.

5.41. Необґрунтованими є й доводи Скаржника щодо реальності виконання договору процентної позики № 20/05/21-ВЕ від 20.05.2021, оскільки цей договір не є безпосереднім предметом розгляду у даній справі. Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції, Скаржником не наведено переконливих аргументів та не подано належних доказів, які б підтверджували економічну доцільність укладення договору застави як способу забезпечення зобов`язань за договором позики, що мало наслідком створення необґрунтованих переваг для одного кредитора перед іншим.

5.42. За таких умов Суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції, яка, на відміну від підходу суду першої інстанції, ґрунтується на належному застосуванні підходів, сформульованих у правових висновках Верховного Суду щодо критеріїв фраудаторності правочинів (у т. ч. постанови Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 509/4936/17 та від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19 на неврахування яких вказує Скаржник), зокрема у частині необхідності оцінки сукупності обставин та спрямованості дій сторін на ухилення від виконання боргових зобов`язань.

5.43. Наведеним підтверджується необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/11845/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко