Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2020 року у справі №199/1037/20

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 199/1037/20

провадження № 61-13176ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про спростування фактів безоблікового споживання електричної енергії та самовільного підключення до електромережі, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про спростування фактів безоблікового споживання електричної енергії та самовільного підключення до електромережі, відшкодування моральної шкоди.

Позов обгрунтований тим, що листом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", підприємство) від 06 лютого 2020 року вих. № 4934/1001 повідомило позивача, що у січні 2020 року відповідач відключив електроживлення квартири на підставі акта № 011898, де проживає позивач: АДРЕСА_1.

У січні 2020 року електроживлення відключено повторно, оскільки ще з 20 квітня 2016 року відбулося припинення живлення квартири за недопуск до приладів обліку.

Позивач зазначає, що підприємство посилається, як на підставу відключення від електромережі у 2016 році на пункт 7.5.2 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), тоді як у ПКЕЕ немає такого пункту, а в редакції ПКЕЕ станом на 20 квітня 2016 року така підстава відсутня для відключення, як недопуск до приладу обліку.

Позивач зазначає, що пункт 7.5.2 міститься у Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 14 березня 2018 року № 312, які є чинними лише з 2018 року.

Згідно з пунктом 7.5.2 ПКЕЕ припинення постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, але, як вважає позивач, відповідач не є електропостачальником у сенсі визначення цього поняття, визначеному у пункті 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", тому посилання відповідача на пункт 7.5.2 ПКЕЕ є неправомірними і свідчить про самоправство відповідача.

Позивач наголошує, що завжди допускав представників відповідача для контролю приладу обліку та зняття його показів, про що свідчать відомості, що зазначені в акті №011898.

В акті №011898 зазначено, що облік електричної енергії порушено шляхом самовільного підключення електропроводки до електромережі, що не є власністю відповідача.

У пункті 7.5 Правил КЕЕ відсутні повноваження оператора системи на припинення постачання електричної енергії споживачу з підстав, що споживач порушив облік електричної енергії шляхом самовільного підключення електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи.

Позивач зазначає, що неправомірні дії відповідача порушили звичний уклад його життя, він змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитись від звичних зручностей, нести додаткові витрати для поновлення своїх порушених прав, що викликає у нього душевні страждання та завдає йому моральну шкоду.

Позивач просив спростувати факти безоблікового споживання електричної енергії за актом від 18 січня 2020 року АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" №011898 та самовільного підключення електропроводки до електромережі, відшкодувати позивачу моральну шкоду з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в позові відмовлено, оскільки позивач обрав не належний спосіб захисту.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
102,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є спростування фактів безоблікового споживання електричної енергії та самовільного підключення до електромережі, відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн*100=210 200,00 грн).

У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обґрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про спростування фактів безоблікового споживання електричної енергії та самовільного підключення до електромережі, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко