Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №352/1297/18

УХВАЛА

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 352/1297/18

провадження № 61-8977ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та непрацездатну матір у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ОСОБА_2, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно на утримання неповнолітньої дочки та 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, до досягнення дочкою трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 на її утримання, як непрацездатної дружини.

Посилаючись на важкийматеріальний стан та народження у нього двох дітей в іншому шлюбі, вважає, що сплата аліментів у повному розмірі є неможливою. Просив суд зменшити розмір аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2018 року позов задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Тисменицького районного суду від 28 жовтня 2003 року у справі №2-1548/2003, на утримання дитини з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

02 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921,00 грн.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом спору у зазначеній справі є зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка визначена рішенням суду.

Прожитковий мінімум в Україні у 2018 році на дитину вікoм від 6 до 18 років, складав: 01 січня пo 30 червня 2018 року - 1 860,00 грн, а з 01 липня пo 30 листопада 2018 року - 1 944,00 грн, з 01 по 31 грудня 2018 року - 2 027,00 грн.

Сукупність цих платежів за шість місяців, виходячи з розміру 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку станом на квітень 2018 року складає 5
706,00 грн.

Отже, ціна позову у зазначеній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом також ураховано, що судові рішення постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у аналогічних справах при стягненні аліментів не є достатніми для застосування пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки заявник не зазначив, яким саме правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду суперечать висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Інші доводи та мотиви заявника зводяться до переоцінки доказів і не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висловленими у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2018 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментіввідмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник