Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2020 року у справі №761/3986/20
Ухвала ВП ВС від 18.07.2021 року у справі №761/3986/20

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/3986/20

провадження № 61-10455св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Яким'якова Олега Володимировича, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про стягнення суми невиплаченого гарантованого відшкодування за договором вкладу від 19 травня 2014 року в розмірі 200 000,00 грн та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 19 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (далі - ПАТ "Старокиївський банк") та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 8109, згідно з яким позивачу відкрито банківський рахунок клієнта № НОМЕР_1 у євро.

Згідно з умовами договору протягом травня 2014 року вона внесла на рахунок № НОМЕР_1 кошти у розмірі 13 081,00 євро.

17 червня 2014 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

У жовтні 2014 року позивач звернулася з позовом до Фонду з вимогами про включення до реєстру вкладників.

26 вересня 2019 року банк ліквідований.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/16422/14 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов'язано уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Ще у 2014 році ОСОБА_1 мала отримати належні їй до відшкодування кошти за вкладом у розмірі 200 000,00 грн.

Вона неодноразово протягом 2016-2019 років зверталася до Фонду із заявами про відшкодування за вкладом, однак до сьогодні належні до виплати грошові кошти, гарантоване законом відшкодування за договором вкладу у розмірі 200 000,00 грн, Фонд їй не виплатив.

Позивачу завдано майнову та моральну шкоду у зв'язку з неналежним розглядом відповідачем її скарг та заяв, з безпідставною відмовою визнати на її користь обов'язок, покладений на відповідача законом та підтверджений рішенням Верховного Суду.

На заяву ОСОБА_1 від 04 грудня 2019 року Фонд її повідомив, що відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд завершив виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ "Старокиївський банк". Ліквідація банку вважається завершеною, банк ліквідовано, тому повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ "Старокиївський банк" припинено.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, у відкритті провадження відмовлено.

Відмовивши у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ця справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, оскільки вимоги про стягнення з Фонду гарантованої суми підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

На підтвердження вказаних в ухвалі мотивів суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, провадження № 61-126апп18, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, провадження № 11409апп18, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, провадження 14-180цс18, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, провадження № 14-470цс18, від 10 квітня 2019 року справі № 761/10730/18 провадження 14-116цс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18, провадження №14-176цс19 та від 18 вересня 2019 року у справі № 194/1149/17, провадження 14-176цс19.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Яким'якова О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди дійшли помилкового висновку, що справу необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суди не надали належної оцінки доводам позивача, не встановили характер спірних правовідносин, не дослідили зміст порушеного права, за захистом якого звернулася позивач, дійшли помилкового висновку про наявність між позивачем і Фондом публічно-правових відносин.

Предметом спору є відшкодування позивачу шкоди, завданої відмовою Фонду у виплаті гарантованої суми відшкодування. Позивач просить стягнути не суму гарантованого відшкодування, а відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі гарантованого відшкодування.

Позивач зазначає, що спір про відшкодування гарантованої суми у розмірі, що не перевищує 200 000,00 грн вирішений Верховним Судом у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 826/16422/14 (провадження К/9901/6245/18).

Позов заявлено після ліквідації ПАТ "Старокиївський банк", коли повноваження Фонду як ліквідатора припинені, що означає припинення Фондом владних управлінських функцій з організації виплат відшкодування гарантованої суми.

Згідно з частиною 3 статті 5 ЦПК України встановлено єдиний спосіб захисту порушеного права позивача - відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

Позивач заявила позов про відшкодування шкоди згідно з цивільним правом без вирішення публічно-правового спору, тому спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Аналіз норм частини сьомої статті 26, частини четвертої статті 53 Закону дає підстави дійти висновку про період існування права на гарантоване відшкодування і його припинення, яке настає з початком введення тимчасової адміністрації і припиняється з моменту ліквідації банку. В зазначений період Фонд здійснює владно-управлінські функції, оспорювання яких можна віднести до публічно-правових спорів.

Позивач звернулася до суду після завершення ліквідації банку, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону.

Станом на день звернення із касаційною скаргою відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, наслідком чого є невизначеність у судовій практиці при розгляді подібних справ.

Аргументи інших учасників справи

У вересні 2020 року Фонд надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фонд посилався на безпідставність доводів касаційної скарги та відповідність висновків суддів про необхідність розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що спір про стягнення з Фонду гарантованої суми підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Обгрунтовуючи порушення судами правил предметної юрисдикції, ОСОБА_1 посилається на те, що вона звернулася до Фонду з вказаним позовом після ліквідації ПАТ "Старокиївський банк", коли повноваження Фонду як ліквідатора припинені, та просила стягнути не суму гарантованого відшкодування, а відшкодувати матеріальну шкоду, у розмірі гарантованого відшкодування.

Оскільки у цій справі оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а наведені ОСОБА_1 доводи містять ознаки, які згідно з вимогами статті 403 ЦПК України, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням того, що Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми невиплаченого гарантованого відшкодування за договором вкладу та відшкодування моральної шкоди, за касаційноюскаргою ОСОБА_1, поданої через адвоката Яким'якова Олега Володимировича, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко