Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2021 року у справі №742/885/19

Ухвала

20 травня 2021 року

місто Київ

справа № 742/885/19

провадження № 61-6014ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог з метою надання доказів на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги; обґрунтування ціни позову в частині вимог, вирішених судами, рішення яких судом оскаржуються; уточнення меж оскарження із визначенням, зокрема чи оскаржується рішення суду апеляційної інстанції повністю або у відповідній частині, наведення обґрунтування.

Від заявника у травні 2021 року засобами поштового зв'язку надійшли документи на усунення недоліків, а саме докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 3 204,50 грн.

Верховний Суд, вивчивши касаційну скаргу та додатково подані документи, зробив висновок, що ОСОБА_1 недоліки касаційної скарги усунуто частково з огляду на таке.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд виходив з того, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині визнано нечинним; змінено рішення суду першої інстанції щодо розміру компенсації вартості будівельних матеріалів; в іншій частині рішення залишено без змін; змінено додаткове рішення суду першої інстанції. Однак, прохальна частина касаційної скарги містить процесуальну вимогу щодо скасування лише рішення суду апеляційної інстанції без визначення того, чи оскаржується зазначене рішення повністю або у відповідній частині.

Обґрунтування касаційної скарги містить доводи щодо незгоди також і з рішенням суду першої інстанції, однак, як констатовано, скарга не містить процесуальної вимоги щодо скасування наведеного рішення.

Тобто, усуваючи недоліки касаційної скарги, ОСОБА_1 не визначив межі оскарження рішення судів першої та/або апеляційної інстанції, виклад процесуальної вимоги, з урахуванням доводів незгоди із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій не відповідає положенням пункту 4 частини 2 статті 392 та частині 1 статті 409 ЦПК України.

Також, залишаючи без руху касаційну скаргу, Верховний Суд визнав обов'язок заявника навести обґрунтування ціни позову в частині вимог, вирішених судами першої та апеляційної інстанцій.

ОСОБА_1, подаючи докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 3 204,50 грн, не наводить обґрунтування розрахунку сплаченого судового збору, що унеможливлює здійснення перевірки Верховним Судом правильності справляння сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 листопада 2020 року хоча і містить відомості про ціну первісного позову ОСОБА_1 - 158 415,00 грн та зустрічного позову ОСОБА_2 - 279 860,00 грн, проте оскільки заявником у касаційній скарзі не визначено межі касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з врахуванням вирішення судами первісного та зустрічного позовів по суті, Верховний Суд за відсутності обґрунтування сплаченого судового збору позбавлений можливості перевірити правильність його сплати.

За наведених обставини, Верховний Суд констатує, що заявником не усунуто усіх викладених недоліків касаційної скарги, встановлених попередньо Судом, також відсутні підстави для продовження строку усунення недоліків відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у встановлений Судом строк, станом на 20 травня 2021 року, недоліки касаційної скарги заявник повністю не усунув, підстави для продовження строку усунення недоліків відсутні, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявникові.

Суд роз'яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, вважати неподаною та повернути заявникові.

Роз'яснити заявникові право повторного звернення з касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний