Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2021 року у справі №336/6295/20

Ухвала

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 336/6295/20

провадження № 61-8049ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року у складі судді: Зарютіна П. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., у справі за позовом акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ "Акцент-Банк") звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22
615,91 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, позов АТ "Акцент-Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № SAMAB00000001374946 від 20 серпня 2013 року у розмірі 18 154,76 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 336/6295/20 становить 22 615,91 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 336/6295/20 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій не застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 30 липня 2019 року у справі № 342/1810/17 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків та пені, нарахування яких не передбачено умовами кредитного договору. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, однак справа становить значний суспільний інтерес, оскільки позивачем в односторонньому порядку здійснено нарахування відсотків, збільшено кредитний ліміт та віднесено ці відсотки до тіла кредиту, чим поза правовими підставами змінено правову природу зобов'язання. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує чому справа становить значний суспільний інтерес.

Окрім цього, ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має виняткове значення для неї, оскільки відповідач є пенсіонером та малозабезпеченою людиною і зважаючи на тяжкий майновий стан буде змушена виконувати судове рішення у примусовому порядку близько 4,5 років. Проте ОСОБА_1 не надає доказів на підтвердження відповідних обставин та не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук