Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2019 року у справі №381/839/18

Ухвала

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 381/839/18

провадження № 61-9657ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня

2018 року, ухвалене у складі судді Соловей Г. В., та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів:

Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01 липня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір №б/н (з метою оформлення на її ім'я дебетової особистої картки), згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 0,00
доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок порушення зобов'язань заборгованість відповідача складає 367,23 доларів США, що за курсом 28,06 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 грудня

2017 року складає 10 304,47 грн, з яких: 187,43 доларів США - заборгованість за кредитом, 179,80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня

2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від

03 квітня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", в якій заявник просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для АТ КБ "ПриватБанк".

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, мотивоване тим, що копію постанови апеляційного суду заявник отримав 22 квітня 2019 року, що підтверджується копією супровідного листа апеляційного суду про направлення ухваленого судового рішення з штемпелем вхідної кореспонденції Банку (з відміткою "22 квітня 2019").

Відповідно до частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши наведені доводи та вивчивши надані докази, вважаю, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 10 304 грн 47 коп. та станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100=192 100).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення вирішення спору для заявника

Посилання заявника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для заявника виняткове значення, є необгрунтованими та зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду зазначеної справи для формування єдиної правозастосовної практики, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відпоідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства Верховний Суд не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави вважати, що справа становить для заявника виняткове значення, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року задовольнити.

Поновити Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від

03 квітня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик