Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.11.2020 року у справі №372/30/20

Ухвала

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 372/30/20

провадження № 61-15887ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", Гостомельської селищної ради Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Д", про визнання недійсними договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та договору про відступлення прав за договорами іпотеки, скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (далі - ПАТ "Український Бізнес Банк", банк), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"), Гостомельської селищної ради Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (далі - ТОВ "Велес-Д"), у якому просив визнати недійсними договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" від 29 липня 2019 року та договір про відступлення прав за договорами іпотеки між цими самими сторонами від 29 липня 2019 року, скасувати державну реєстрацію права власності на кафе-шашлична "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

Позовна заява мотивована тим, щоуказані договори як і їх складова щодо заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є незаконними та надуманими, оскільки ОСОБА_1 за аналогічним за змістом договором про відступлення банком права вимоги ТОВ "Велес-Д" розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим на момент укладення оскаржуваних договорів його зобов'язання перед ПАТ "Український Бізнес Банк" виконані в повному обсязі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року, залишеному без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, щовідсутні підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та скасування державної реєстрації права власності, як похідної від первісної вимоги про визнання правочину недійсним. Позивачем не конкретизовано, яка саме нормативно-правова підстава є підставою для визнання недійсним правочину, укладеного між банком та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" про відступлення права вимоги від 29 липня 2019 року. Врегулювання правовідносин, що склалися між кредитором і боржником, в процесі виконання зобов'язань регулюються іншим розділом ЦК України, а саме: книгою 5 "Зобов'язальне право".За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, спір, який виник між кредитором та боржником з приводу належного/неналежного виконання зобов'язань, не може бути підставою для визнання правочину, на підставі якого виникли спірні правовідносини недійсним, а вирішується шляхом застосування механізмів, передбачених книгою 5 "Зобов'язальне право". Інших підстав для визнання правочину недійсним, окрім належного виконання зобов'язання, позивачем не зазначено.

ОСОБА_1 24 жовтня 2020 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У грудні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав уточнену касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції апеляційної та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає підставами касаційного оскарження порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі викладено обставини справи та зазначено, що ним було проведено повний розрахунок по заборгованості з ТОВ "Велес-Д" за договором факторингу № 14 від 08 грудня 2014 року. Справа за позовом ОСОБА_1 до банку № 372/3368/17 про визнання зобов'язання припиненим знаходиться у Верховному Суді, у травні 2019 року державним виконавцем у рамках виконавчого провадження ВП № 3572815 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-80/12, яка ніким не оскаржена, однак банком всупереч указаним обставинам незаконно укладено договір відступлення права вимоги по кредитному договору, за яким позивач повністю розрахувався. Відповідачами порушено права позивача на належне йому майно і лише скасування в судовому порядку незаконної реєстрації та визнання недійсними спірних договорів може поновити його права та запобігти рейдерському захопленню майна позивача. Суд мав скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" майна позивача лише з причин знаходження кафе під арештом та здійсненням незаконної реєстрації. Посилання судів на те, що представником позивача не зазначено конкретної норми ЦК України, як підстави для визнання правочину недійсним, є хибним, оскільки зі змісту позовної заяви з посиланням на норми матеріального права та зазначених порушених прав ОСОБА_1 вбачається відсутність будь-якого зобов'язання позивача перед відповідачами та незаконність вчинення відповідачами оспорених правочинів.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

У пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 394 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина 6 статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. Особа, яка подала касаційну скаргу, не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини 4 статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат