Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.11.2019 року у справі №485/377/19

Ухвала

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 485/377/19

провадження № 61-20468ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (далі - АТ "Миколаївобленерго") про відшкодування компенсації моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, що заподіяна йому неправомірними діями постачальника, у зв'язку з відключенням належного йому будинку від електропостачання за відсутністю договору між сторонами та без вирішення питання про відстрочку чи розстрочку оплати платежу.

В обґрунтування позову посилався на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 31 серпня

2010 року з нього на користь відповідача стягнуто 2 160,70грн збитків за безоблікове споживання електроенергії за вказаною адресою, згідно з актом про порушення ПКЕЕН від 26 травня 2010 року № Я-8474. Вказував, що 21 квітня

2011 року його житловий будинок було відключено від електропостачання. На неодноразові звернення до відповідача з метою отримання договору про користування електричною енергією, який начебто укладений 04 квітня 2002 року між ним та ПАТ "Миколаївобленерго", останнім такого не надано. Також вважає, що енергопостачальник згідно із Правилами користування електричною енергією для населення, у разі відсутності у побутового споживача коштів на оплату заборгованості, міг скласти графік погашення або відстрочити термін оплати, враховуючи, що він є пенсіонером та особою з інвалідністю другої групи, має статус ветерана війни. Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача порушено нормальний спосіб його життя, він відчував моральні страждання та нервовий стрес, був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у нього загострилися хронічні хвороби у період відсутності електропостачання, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача

5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня

2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2019 року - залишено без змін.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини 6 , частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 5 000,00 грн, отже станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржуване судове рішення підпадає принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 жовтня

2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк