Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №296/12180/19

Ухвала

Іменем України

13 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 296/12180/19

провадження № 61-16544ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ратушної Олени Вікторівни на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 19 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ратушна Олена Вікторівна, боржник ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія") звернулося до суду з указаною скаргою, в якій просило визнати неправомірним повідомлення державного виконавця від 13 травня 2020 року та зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження з виконання судового наказу Корольовського районного суду міста Житомира № 296/12180/19 від 15 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 01 грудня 2019 року в розмірі 2 892,86 грн.

Скарга ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" мотивована тим, що 15 січня 2020 року Корольовським районним судом міста Житомира видано судовий наказ № 296/12180/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 2 892,86 грн та судового збору в розмірі 192,10 грн. 07 травня 2020 року ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Корольовський ВДВС) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеного судового наказу. Однак 13 травня 2020 року старшим державним виконавцем Корольовського ВДВС Ратушною О. В. повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання у зв'язку з тим, що в ньому не зазначено дату народження боржника ОСОБА_1. Такі дії державного виконавця є неправомірними, тому ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" просило скаргу задовольнити.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 19 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" задоволено. Визнано неправомірним повідомлення старшого державного виконавця Корольовського ВДВС Ратушної О. В. від 13 травня 2020 року про повернення без прийняття до виконання судового наказу № 296/12180/19, виданого 15 січня 2020 року Корольовським районним судом міста Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 01 грудня 2019 року в розмірі 2 892,86 грн та судового збору в розмірі 192,10 грн. Зобов'язано старшого державного виконавця Корольовського ВДВС Ратушну О. В. відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного судового наказу.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що повертаючи виконавчий документ, старший державний виконавець Корольовського ВДВС Ратушна О.

В. не врахувала, що стягувач обмежений у праві самостійно отримати конфіденційну інформацію щодо боржника, зокрема про дату його народження, та дійшла помилкового висновку про невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" через відсутність в ньому дати народження боржника. Невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

05 листопада 2020 року старший державний виконавець Корольовського ВДВС подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 19 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що незазначення дати народження боржника у виконавчому документі унеможливлює реєстрацію та внесення виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень, а тому такий документ підлягає поверненню стягувачу без прийняття його до виконання.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" щодо форми виконавчого документа та повернення його в разі невідповідності цим вимогам є імперативними.

Виконавець не може відкрити виконавче провадження в разі невідповідності виконавчого документа встановленим законом вимогам, а тому й не вправі отримувати інформацію про боржника.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 1291 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Судами встановлено, що 15 січня 2020 року Корольовським районним судом міста Житомира видано судовий наказ № 296/12180/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 2 892,86 грн та судового збору в розмірі 192,10
грн.

Вказаний судовий наказ місить зазначення прізвища, ім'я, по батькові боржника, адресу його проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податку, однак дату народження боржника в судовому наказі не вказано.

07 травня 2020 року ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Корольовського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеного судового наказу.

Повідомленням старшого державного виконавця Корольовського ВДВС Ратушної О. В. від 13 травня 2020 виконавчий документ № 296/12180/19 повернуто ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" без прийняття його до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з незазначенням в ньому дати народження боржника.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Серед засад виконавчого провадження, визначених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" є обов'язковість виконання рішень.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 3 частини 3 статті 18Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) викладено такий правовий висновок: "Згідно з частинами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частинами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання".

Подібні за змістом правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), а також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14. Підстави для відступлення від наведених правових висновків відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE,, № 18357/91, § 40, рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Задовольняючи скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", суди правильно виходили того, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними, оскільки сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для його повернення без прийняття до виконання.

При цьому суди правильно виходили з того, що відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації про боржника, зокрема дати його народження, не позбавляє державного виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості отримання державним виконавцем відомостей про боржника є безпідставними, не спростовують наведених вище висновків, і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 19 червня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року та про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ратушної Олени Вікторівни на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 19 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Хмельницький) Ратушна Олена Вікторівна, боржник ОСОБА_1.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов