Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №236/4213/19

УХВАЛА

09 листопада 2020року

м. Київ

справа № 236/4213/19

провадження № 61-16039ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Овчаренком Олегом Олексійовичем, на постанову Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до АТ КБ "ПриватБанк", в якому просив:

- визнати недійсним договір "Миттєва розстрочка" від 14 лютого 2019 року № 19021426529381 на суму 11 550 грн;

- стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 21 969 грн 95 коп.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір "Миттєва розстрочка" № 19021426529381 на суму 11 550
грн, укладений 14 лютого 2019 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевий суд, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив з того, що сторони не дотримали вимогу закону стосовно письмової форми договору про надання кредиту "Миттєва розстрочка", визначені Умовами та правилами надання банківських послуг.

Позивач не погоджував з банком умови про предмет договору, розмір відсотків за користування кредитом, відповідальність у вигляді неустойки за порушення зобов'язання та строк дії такого договору.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 червня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання договору недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що як при укладенні Договору про надання банківських послуг від 02 квітня 2012 року, так і при підключенні кредитної картки "Універсальна" до сервісу "Миттєва розстрочка" 14 лютого 2019 року, сторонами була дотримана письмова форма договору у відповідності до частини 1 статті 207 ЦК України. Позивачем не доведено, що він в ніч з 13 на 14 лютого 2019 року не втрачав доступ до свого фінансового телефону, враховуючи, що оформлення додаткової послуги "Миттєва розстрочка" є неможливим без введення особистої та контрольної інформації, відповідальність за схоронність якої несе сам позивач. Під час оформлення послуги здійснено авторизацію належним чином, правильно введено ОТП-пароль, який надійшов на фінансовий номер телефону клієнта

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко О. О. звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 червня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У справі заявлено вимогу майнового характеру за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів.

Ціна позову в загальному розмірі становить 21 969 грн 95 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 236/4213/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Крім того, у справі заявлено вимогу немайнового характеру за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору "Миттєва розстрочка" № 19021426529381 від 14 лютого 2019 року недійсним.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко О. О. посилається на наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі "Зубац проти Хорватії", від 05 квітня 2018 року).

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено в малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Овчаренком О. О., на постанову Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 рокуслід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Овчаренком Олегом Олексійовичем, на постанову Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов