Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.05.2019 року у справі №447/2335/17

Ухвала

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 447/2335/17

провадження № 61-8651ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Дроговизької сільської ради, Миколаївського району, Львівської області, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він із сім'єю проживає в АДРЕСА_1, з 2003 року працює директором Устянської ЗОШ І - ІІ ступенів і за цей час він не отримав жодного дисциплінарного стягнення, а лише заохочення.

Стверджував, що конфлікт із відповідачами почався 02 червня 2017 року, коли він на нараді в Устянській ЗОШ І-ІІ ступенів зачитав рішення Миколаївської районної ряди від 25 травня 2017 року № 184, згідно якого Устянська ЗОШ І-ІІ ступенів ставала філією Миколаївської ЗОШ І і у зв'язку з цим у школі з нового навчального року зменшувалась ставка педагога організатора, бібліотекаря і практичного психолога. Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 почали розповсюджувати неправдиву інформацію серед батьків учнів школи про те, що директор хоче зробити 5-річку, що і "збунтувало" батьків.

13 вересня 2017 року на спільному засіданні представників Миколаївської районної ради, Миколаївської РДА, відділу освіти Миколаївської РДА та Дроговизької сільської ради по підготовці проведення громадських слухань в с. Устя, які мали відбутися 14 вересня 2017 року о 19 годині стосовно висловлення недовіри директору Устянської ЗОШ І-ІІ ступенів ОСОБА_3, сільський голова с. Дроговиж ОСОБА_5, здійснюючи представницьку функцію ради, "повідомив про те, що вищезгаданий директор школи займається педофілією в Устянській ЗОШ І-ІІ ступенів".

При цьому голова Миколаївської районної ради ОСОБА_6 звернувся із листом до керівника Золочівської місцевої прокуратури та начальника Миколаївського ВП Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області про прийняття мір та проведення перевірки за даним фактом.

ОСОБА_3 стверджував, що за наведених обставин голова Дроговизької сільської ради ОСОБА_5 розповсюдив і оприлюднив інформацію про нього, яка є негативною, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує його честь і гідність, ділову репутацію, завдає йому страждання моральної шкоди, як директору школи та жителю с. Устя. Переконував, що за своє життя він не вчиняв жодних розпусних дій відносно дітей, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, а тому голова сільської ради ОСОБА_5 безпідставно звинуватив його в педофілії.

Також, 14 вересня 2017 року в с. Устя відбулися громадські слухання, згідно до протоколу якого, жителі вказаного села ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розповсюдили та оприлюднили негативну інформацію про нього, яка не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію та завдає позивачу страждань і моральної шкоди.

Зокрема, ОСОБА_4 вказала на "аморальну поведінку директора", а ОСОБА_1 проінформував про наступне: "Моя дитина (ОСОБА_7) зайняла в Артеку 1 місце, привезла грамоту та кубок. Хотіла показати директору в школі, на це він відповів: "Засунь собі грамоту в одне місце". Це все було сказано при інших дітях. Окрім цього, директор поставив всіх дівчат з класу в лінію і (сказав) бив їх по сідницях. Я при всіх у школі розказав про таку поведінку".

ОСОБА_3 вказував, що дії ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спрямовані на дискредитацію його, як батька, людини з педагогічною освітою та на усунення його з посади директора школи.

Також вказував, що відповідачами порушено його право на повагу, гідність та ділову репутацію і завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює сумарно в 100
000,00 грн.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_3 просив суд визнати поширену сільським головою с.

Дроговиж Миколаївського району Львівської області ОСОБА_5 на спільному засіданні представників Миколаївської районної ради, Миколаївської районної державної адміністрації, відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації та Дроговизької сільської ради 13 вересня 2017 року інформацію, а саме: "вищезгаданий директор школи займається педофілією в Устянській ЗОШ І-ІІ ступенів", такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію; визнати поширену ОСОБА_5 на зустрічі із вчительським колективом Устянської ЗОШ І-ІІ ступенів 19 жовтня 2017 року інформацію, а саме: "певні дії директора школи, особисто я пов'язую з педофілією", такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію; визнати поширену ОСОБА_4 на громадських слуханнях в с. Устя 14 вересня 2017 року інформацію, а саме: "аморальну поведінку директора", такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію; визнати поширену ОСОБА_1 на громадських слуханнях в с. Устя 14 вересня 2017 року інформацію, а саме: "моя дитина (ОСОБА_7) зайняла в Артеку 1 місце, привезла грамоту та кубок.

Хотіла показати директору в школі, на це він відповів: "засунь собі грамоту в одне місце". Це все було сказано при інших дітях. Окрім цього директор поставив всіх дівчат з класу в лінію і (сказав) бив їх по сідницях. Я при всіх у школі розказав про таку поведінку", у газеті "Високий Замок" та у скарзі, адресованій Міністерству освіти і науки України, Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації від 08 грудня 2017 року, а саме: "протиправна поведінка ОСОБА_3 спрямована і відносно інших учнів, що проявлялося у доторканні до грудей, поплескуванні по сідницях, жартівливих висловлюваннях щодо жіночих форм чи окремих частин тіла своїх учнів. У випадку висловлювання незадоволення когось із учнів, ОСОБА_3 вдається до занижування оцінок, висловлювання погроз", та до газети "Високий Замок", такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати Дроговизьку сільську раду Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати як такі, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, поширену ними інформацію на спільному засіданні представників Миколаївської районної ради, Миколаївської районної державної адміністрації, відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації та Дроговизької сільської ради 13 вересня 2017 року, на зустрічі із вчительським колективом Устянської ЗОШ І-ІІ ступенів 19 жовтня 2017 року, на громадських слуханнях в с.

Устя 14 вересня 2017 року, у газеті "Високий Замок" та у скарзі, адресованій Міністерству освіти і науки України, Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації від 08 грудня 2017 року, у такий же спосіб, у який вони були поширені.

Також ОСОБА_3 просив стягнути з відповідачів на свою користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, ділової репутації, поширення інформації, яка не відповідає дійсності, а саме: з Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області - 10 000,00
грн; з ОСОБА_5. - 50 000,00 грн; з ОСОБА_4. - 20 000,00 грн; з ОСОБА_1. - 20
000,00 грн.

Рішенням Миколаївський районний суд Львівської області 23 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано поширену ОСОБА_5 на спільному засіданні представників Миколаївської районної ради, Миколаївської районної державної адміністрації, відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації та Дроговизької сільської ради 13 вересня 2017 року інформацію про ОСОБА_3, як директора Устянської загальноосвітньої шкоди І-ІІ ступенів, як про особу яка "займається педофілією в Устянській ЗОШ І-ІІ статті", такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 Визнано поширену ОСОБА_5 на зустрічі із вчительським колективом Устянської загальноосвітньої шкоди І-ІІ ступенів 19 жовтня 2017 року інформацію про певні дії ОСОБА_3, як директора Устянської загальноосвітньої шкоди І-ІІ ступенів, як дії "пов'язані з педофілією", такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_5 відмовлено. Визнано поширену ОСОБА_1 на громадських слуханнях в с. Устя 14 вересня 2017 року інформацію про те, що директор школи ОСОБА_3 при інших дітях відповів неповнолітній ОСОБА_7 на її пропозицію показати грамоту та кубок "засунь собі грамоту в одне місце", а також інформацію про те, що ОСОБА_3, як директор школи, "поставив всіх дівчат з класу в лінію і бив їх по сідницях", такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 Визнано поширену ОСОБА_1 у скарзі від 08 грудня 2017 року, адресованій Міністерству освіти і науки України, Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації та відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації, інформацію про "протиправну поведінку ОСОБА_3", як директора школи, яка проявлялася "у доторканні до грудей, поплескуванні по сідницях, жартівливих висловлюваннях щодо жіночих форм чи окремих частин тіла своїх учнів" і що в результаті невдоволення учнів названими діями "ОСОБА_3 вдається до занижування оцінок, висловлювання погроз", такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області відмовлено. Визнано за ОСОБА_3 право на спростування вище наведеної поширеної недостовірної інформації шляхом надіслання цієї постанови Львівського апеляційного суду або доведення її змісту у інший спосіб усім юридичним та фізичним особам, яким на переконання позивача було доведено до відома відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 інформацію, яку цією постановою Львівського апеляційного суду визнано такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 Вирішено питання щодо судових витрат.

22 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір, а саме, що справа належить до однієї з найпоширеніших категорій справ. Ціна позову (100 000,00 грн) є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (960 500,00 грн).

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому касаційне провадження у цій справі не підлягає відкриттю.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Дроговизької сільської ради, Миколаївського району, Львівської області, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак