Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №522/3282/19
Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №522/3282/19
Постанова КЦС ВП від 11.09.2024 року у справі №522/3282/19

Ухвала

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 522/3282/19

провадження № 61-21437 ск 19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.

Одеси від 06 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_3, ОСОБА_1 про скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_3, ОСОБА_1 про скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

04 березня 2019 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належну ОСОБА_1 на праві приватної власності житлову квартиру

АДРЕСА_1.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлову квартиру може значно утруднити виконання можливого рішення суду у цій справі, оскільки спірну квартиру, право на приватизацію якої вона має разом з іншими членами сім'ї, ОСОБА_1 може бути відчужено на користь третіх осіб.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня

2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 14 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на квартиру

АДРЕСА_2, загальною площею 36,1 кв. м., у тому числі житловою площею 18,0 кв. м., яка належить ОСОБА_1.

У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що судом вжито заходів забезпечення позову за відсутності обґрунтованого клопотання позивача та яке не відповідає вимогам частини 1 статті 151 ЦПК України,

а також порушено вимоги щодо співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами

для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, враховуючи характер спору і суть позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, наклавши арешт на квартиру АДРЕСА_2. Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами та не є надмірно обтяжливим для особи, по відношенню до якої такий захід застосовано.

Частиною 1 статті 159 ЦПК України передбачено, що у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у Частиною 1 статті 159 ЦПК України, підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Статтею 154 ЦПК України визначений порядок здійснення зустрічного забезпечення.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі

з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування

чи тлумачення.

Правильність застосування судами норм процесуального права при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, мотивуванні судових рішень не викликає розумних сумнівів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна

скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси

від 06 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 14 листопада 2019 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси

від 06 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 14 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_3, ОСОБА_1 про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова