Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2021 року у справі №646/971/20

Ухвала

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 646/971/20

провадження № 61-1724ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби про компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неодноразовими незаконними та протиправними рішеннями, діями та довготривалою бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області та відшкодувати з Державного бюджету України на її користь компенсацію моральної шкоди в сумі 200
000,00 грн, яка була спричинена слідчими та прокурорами прокуратури Харківської області, в результаті умисного винесення незаконних рішень при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні від 04 квітня 2015 року № 12015220000000275 протягом тривалого часу, більше чотирьох років, з правової кваліфікації за частиною 2 статті 382, статті 356, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), оскільки Держава відповідає за незаконні дії відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 24 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - СУ ГУ МВСУ в Харківській області) із заявою про вчинення слідчим відділу Харківського РВ ГУ МВСУ в Харківській області ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених статтею 381-1, частиною 2 статті 382, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 364, статтею 356 КК України, відомості про які було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000275 лише 04 квітня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року, після чого матеріали кримінального провадження за підслідністю були направлені до прокуратури Харківської області. Під час досудового розслідування вказане кримінальне провадження неодноразово закривалось слідчими прокуратури Харківської області, при цьому вказані постанови скасовувались слідчими суддями районних судів м. Харкова з підстав того, що вони є передчасними, необґрунтованими та що під час досудового розслідування слідчими була допущена неповнота. На думку позивача вказані постанови слідчих прокуратури Харківської області є невмотивованими та незаконними. Крім того, позивач зазначає, що процесуальні керівники у даному кримінальному провадженні умисно не проводили нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, за чотири роки досудового слідства не надавали жодних прокурорських вказівок щодо проведення слідчих дій, у зв'язку з чим за фактом неналежного досудового розслідування кримінального провадження слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_3 та прокурорами прокуратури Харківської області ОСОБА_4, ОСОБА_5 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 382, частиною 1 статті 367, статтею 356 КК України. Позивач вважає, що в результаті бездіяльності працівників прокуратури Харківської області при проведенні досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, і прийнятих слідчими та прокурорами прокуратури Харківської області незаконних рішень, які винесені з порушенням принципу верховенства права у кримінальному провадженні та з ігноруванням практики Європейського Суду з прав людини, умисно покривались злочини слідчих прокуратури Харківської області, які не виконували рішення судів, у зв'язку з чим позивачу довелось відстоювати свої порушені права в судовому порядку, що спричинило їй фізичний біль та страждання, переживання, необхідність увесь час перебувати у напруженому стані, що викликало негативні наслідки стану її здоров'я, у зв'язку з чим вона просить суд захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_1 у січні 2021 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 200 000,00 грн, яка станом на момент подання позовної заяви і на час подання касаційної скарги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання заявника на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, в малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною 2 статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби про компенсацію моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик