Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №727/8071/18

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 727/8071/18

провадження № 61-1755ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КоротунаВ. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 28 вересня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_4 про визнання бездіяльності старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м.

Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області незаконною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою про визнання бездіяльності старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - Другий ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області) незаконною та зобов'язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що в провадженні старшого державного виконавця Другого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Сарахмана П. М. перебувало на примусовому виконанні виконавчий лист № 2-22/2012, виданий

22 березня 2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з ОСОБА_6 на її користь 206 442,50 грн компенсації за 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у

м. Чернівці.

26 березня 2013 року відкрите виконавче провадження.

Протягом 2013-2016 років на її неодноразові скарги державним виконавцем не було прийнято заходів для виконання виконавчого листа.

Вказувала, що 19 квітня 2016 року державний виконавець повідомив її про надання банківських реквізитів для щомісячного перерахування коштів у

розмірі 750-800 грн.

З листа державного виконавця Сарахман П. М., адресованого стягувачу

ОСОБА_4 19 серпня 2017 року, вбачається, що кошти у розмірі

206 442,50 грн, знаходяться на депозитному рахунку відділу і для їх перерахування стягувачу необхідно надати банківські реквізити.

04 липня 2018 року на адресу державної виконавчої служби ОСОБА_4 направила заяву про повернення виконавчого листа без виконання відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та про повернення боржнику коштів, зарахованих на депозитний рахунок виконавчої служби. Однак державний виконавець її заяву проігнорував.

У зв'язку з чим, просила визнати рішення, бездіяльність старшого державного виконавця Сарахмана П. М. незаконною, зобов'язати його повернути виконавчий лист № 2-22/2012 без виконання, а кошти, зараховані на депозитний рахунок, повернути боржнику, припинити виконавчі дії і закінчити виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, в задоволенні скарги відмовлено.

ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, з пропуском строку на касаційне оскарження.

Заявник просила визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявником отримано 21 грудня

2018 року, що підтверджується копіями супровідного листа та конверта Чернівецького апеляційного суду.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Чернівецьким апеляційним судом прийнято постанову 11 грудня 2018 року, повний текст постанови складено 17 грудня 2018 року, вручено заявнику

21 грудня 2018 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 20 січня 2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 2 статті 390 ЦПК України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи те, що скаргу подано 17 січня 2019 року тобто протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, суд дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини 2 статті 390 ЦПК України, а клопотання заявника про поновлення строку - задоволенню.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі.

Основним завданням реалізації права на справедливий суд після ухвалення судового рішення є його виконання у добровільному чи примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону, чинного на момент подачі заяви про повернення виконавчого документа стягувачу, передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що скарга ОСОБА_4 у частині визнання бездіяльності державного виконавця із невинесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та у частині зобов'язання державного виконавця повернути виконавчий лист без виконання, а кошти з депозитного рахунку повернути боржнику є безпідставними, оскільки після повного виконання рішення суду про стягнення коштів державний виконавець не вправі повертати виконавчий документ стягувачу без виконання (оскільки рішення суду виконано і при повторному зверненні не буде підстав ще раз стягувати кошти), а тільки вправі закінчити виконавче провадження.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ураховуючи, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 28 вересня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 11 грудня 2018 року не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2018 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 про визнання бездіяльності старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області незаконною та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська