Ухвала

Іменем України

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 760/26678/17

провадження № 61-3762ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки міста Біла Церква, громадянки України.

Внесено зміни до актового запису про народження від 09 червня 2016 року № 839, зробленого Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: прізвище з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3 ", по-батькові з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3 ", в графі "батько" вказати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року клопотання ОСОБА_2, від імені якого діяв адвокат Колесник К. А., про призначення судово-медичної експертизи задоволено частково.

Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в частині призначення експертизи, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в частині зупинення провадження у справі залишено без руху для надання документа про сплату судового збору.

У квітні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунуто.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 9 частини 1 статті 253 ЦПК України, - на час проведення експертизи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Виходячи із системного тлумачення норми пункту 5 частини 1 статті 252 ЦПК України, призначення судом експертизи є факультативною підставою для зупинення провадження у справі, тобто такою, що може бути застосована за власною ініціативою суду.

Відповідно до оскаржуваної заявником ухвали судом апеляційної інстанції у цій справі призначено молекулярно-генетичну експертизу, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що відповідно до частини 2 статті 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстав наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною, з таких підстав.

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_2, предметом цієї справи є не стягнення аліментів, а усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення батьківства.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною 4 цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина 5 статті 394 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною 1 статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в частині зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець