Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2021 року у справі №368/831/20

Ухвала

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 368/831/20

провадження № 61-9184ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Кагарлицька місцева прокуратура, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Кагарлицька місцева прокуратура, про відшкодування моральної шкоди та просила суд стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду у розмірі 226 291 грн.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2021 року до Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В окремо доданій до касаційної скарги заяві ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що з повний текст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вона отримала 28 травня 2021 року, що підтверджується наданими доказами.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду прийнята 06 травня 2021 року (повний текст якої складено 21 травня 2021 року), тому останнім днем на касаційне оскарження судового рішення (з урахуванням вихідних днів) є 21 червня 2021 року.

Строк на касаційне оскарження заявником не пропущено, оскільки згідно відбитку штампу "Прийом громадян" касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду 02 червня 2021 року, тому підстави для вирішення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення відсутні.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначила у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).

Ціна позову у даній справі становить 226 291 грн, яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Кагарлицька місцева прокуратура, про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк