Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №607/201/20

Ухвала

12 квітня 2021року

м. Київ

справа № 607/201/20

провадження № 61-4973ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - Головне управління НП в Тернопільській області), Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що 28 липня 2014 року він звернувся до прокуратури міста Тернополя з повідомленням про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому). У серпні 2014 року прокуратурою м. Тернополя зазначене повідомлення направлено до Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - Тернопільський міський відділ УМВС України в Тернопільській області). Оскільки, відомості щодо вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені не були, він звернувся до суду із скаргою, яка ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2014 року була задоволена.

27 жовтня 2014 року слідчим внесено відомості в ЄРДР, кримінальному провадженню присвоєно номер 12014210010002813.05 січня 2015 року позивач був допитаний у якості потерпілого. Про подальші слідчі дії йому не було відомо.

Постановою слідчого Сицевича А. С. від 28 лютого 2015 року закрито кримінальне провадження № 12014210010002813. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня

2015 року зазначену постанову про закриття кримінального провадження № 12014210010002813 скасовано.

У вказаній ухвалі слідчого судді зазначено, що у матеріалах справи відсутні дані, про те, що слідчим вживались необхідні та достатні заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Зазначену ухвалу слідчим відділом Тернопільського міського відділу УМВС України в Тернопільській області отримано 09 червня 2015 року.

29 серпня 2019 року він звернувся із скаргою до Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - Тернопільський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області) із вимогою надати йому інформацію про рух кримінального провадження. Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження він виявив, що упродовж чотирьох років, з травня 2015 року по серпень 2019 року, у кримінальному провадженні не вчинялись жодних дій.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю слідчого, 100 000,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області, Державної казначейської служби України задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

Головного Управління НП в Тернопільській області у якій заявник просив скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого

2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 100 000,00 грн яка станом на 01 січня

2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (ухвала від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак