Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №127/16176/20

Ухвала

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 127/16176/20

провадження № 61-5469ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року у складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Денишенко Т.

О., Медвецького С. К., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2006 року по березень

2015 року вона перебувала з відповідачем у цивільному шлюбі. Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після народження третьої дитини відповідач почав грубо ставитися до неї та дітей, у зв'язку з чим вона змушена була переїхати від нього. Наразі діти проживають разом з нею, відповідач життям дітей не цікавиться, матеріальної допомоги на їх утримання не надає.

Посилаючись на наведене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошові сумі на утримання: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 2 000,00 грн, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 500,00 грн, ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 2 500,00 грн, щомісячно, але не менше

50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі

1 000,00 грн, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 250,00 грн, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1 250,00 грн, щомісячно, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 липня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення суду допущено до негайного виконання у межах платежу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1,у якій заявник просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, і ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за 6 місяців.

Ціна позову у даній справі становить 21 000,00 (3 500,00х6) грн і станом на

01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (ухвала

від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 29 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак