Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2021 року у справі №569/20152/19

Ухвала

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 569/20152/19

провадження № 61-12672ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М.

Ю., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м.

Києві про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ГТУЮ у м. Києві, Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві, Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути кошти у розмірі 373 365,91 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

27 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання відомостей щодо ціни позову у справі, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

На виконання ухвали Верховного Суду від 09 серпня 2021 року особою, яка подала касаційну скаргу, надано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій він вказує ціну позову у розмірі 373 365,91 грн та надано уточнену касаційну скаргу.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 569/20152/19 становить 373 365,91 грн, тому вона є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для позивача. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому проявляється значний суспільний інтерес та виняткове значення для позивача.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м.

Києві, Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов