Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.04.2021 року у справі №935/1427/20

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 935/1427/20

провадження № 61-4549ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня

2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар"), третя особа - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів"

(далі - ГО "Проти придурків та ідіотів") про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є користувачем мобільного телефонного зв'язку, який надає ПрАТ "Київстар", та має абонентський номер, який офіційно зареєстрований на його ім'я.

21 травня 2020 року ОСОБА_1, керуючись статтею 34 Конституції України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про доступ до публічної інформації", засобами електронного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису, звернувся до ПрАТ "Київстар" із заявою, в якій просив надати йому інформацію про щохвилинний тариф надання послуг в мережі; інформацію про вартість роумінгу з Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком "), Приватним акціонерним товариством "Vodafone Україна" (далі - ПрАТ "Vodafone Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - ТОВ "Лайфселл"). Проте, позивачу не було надано письмової обґрунтованої відповіді про відмову в задоволенні його вимог, викладених у заяві від 21 травня 2020 року, яка повинна бути підписана керівником ПрАТ "Київстар", або особою, що виконує його обов'язки.

Посилаючись на те, що ненаданням відповіді на його звернення відповідачем порушено його права, визначені статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та статтею 39 Закону України "Про телекомунікації", ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконними дії ПрАТ "Київстар" щодо відмови надати інформацію про щохвилинний тариф надання послуг в мережі, інформацію про вартість роумінгу з ПАТ "Укртелеком ", ПрАТ "Vodafone Україна"

та ТОВ "Лайфселл" за зверненням від 21 травня 2020 року;

- зобов'язати ПрАТ "Київстар" негайно надати вищевказану інформацію

за зверненням від 21 травня 2020 року;

- стягнути з ПрАТ "Київстар" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду

у розмірі 25 000 грн та витрати, пов'язані з розглядом даного позову,

в сумі 1 022 грн.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області

від 04 грудня 2020 року (у складі судді Янчук В. В. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року

(у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Галацевич О. М., Талько О. Б. ) рішення Коростишівського районного суду Житомирської області

від 04 грудня 2020 року залишено без змін.

22 березня 2021 року засобами електронного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису ОСОБА_1 до Верховного Суду

надійшла касаційна скарга на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей пунктів 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимоги про зобов'язання вчинити дії, а саме: визнання незаконними дії щодо відмови надати інформацію про щохвилинний тариф надання послуг в мережі, інформацію про вартість роумінгу, а також зобов'язання негайно надати вищевказану інформацію за зверненням від 21 травня 2020 року.

Разом з тим, предметом позову також є відшкодування коштів, витрачених за подання і розгляд позову, та моральної шкоди, при цьому ці позовні вимоги є майновими вимогами, оскільки позивач їх визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 26 022 грн

(1 022 грн + 25 000 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пунктів 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "а ", "б ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, якими визначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для ОСОБА_1.

Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 немає.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в", "г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв