Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2021 року у справі №490/8835/18

Ухвала

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 490/8835/18

провадження № 61-4847ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву" на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року у складі судді: Чулуп О. С., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Ямкової О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву" про визнання недійсними окремих умов кредитного договору та додаткового договору до нього та застосування наслідків недійсного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі - ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"), у якому на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" просила: визнати недійсними окремі умови кредитного договору від 23 жовтня 2015 року № 468, а саме: пункти
1.6,1.7,1.8 та додатковий договір від 09 лютого 2017 року; застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" перерахувати кошти, сплачені в якості плати за супровід кредитного договору (15 322,96 грн) на рахунок в якості погашення кредиту та перерахувати загальну суму залишку заборгованості по кредитному договору №468 від 23 жовтня 2015 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року позовОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір № 468 від 23 жовтня 2015 року в частині пунктів 1.6,1.7,1.8 договору та додатковий договір від 09 лютого 2017 року до кредитного договору №468 від 23 жовтня 2015 року укладеного між ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ОСОБА_1. Зобов'язано ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" зарахувати сплачені ОСОБА_1 в період з 23 жовтня 2015 року по 22 липня 2020 року кошти як плату за супровід кредитного договору №468 від 23 жовтня 2015 року в якості погашення кредиту. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про визнання недійсними окремих умов кредитного договору та додаткового договору до нього та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

23 березня 2021 року ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року. ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист прав споживача, визнання недійсними окремих умов кредитного договору, застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання перерахувати кошти, сплачені в якості плати за супровід кредитного договору (15 322,96 грн) на рахунок в якості погашення кредиту та перерахувати загальну суму залишку заборгованості по кредитному договору. Тобто, справа № 490/8835/18 є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити Миколаївському регіональному управлінню Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву" про визнання недійсними окремих умов кредитного договору та додаткового договору до нього та застосування наслідків недійсного правочину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук