Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №242/5733/17

Ухвала

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 242/5733/17

провадження № 61-2135ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

У вересні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності, посилаючись на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задоволено. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_5

21 січня 2019 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернуся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга містить заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що копію постанови апеляційного суду отримано заявником лише 22 грудня 2018 року. На підтвердження зазначеного надано відповідні докази, а саме копію поштового конверта апеляційного суду.

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, а саме отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду лише 22 грудня 2018 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою з'явою, позовним вимогам.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про задоволення заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частину квартири, яка належить відповідачу, може призвести до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволенні позовних вимог.

Правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права при задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуванні судового рішення не викликає розумних сумнівів.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у справі за заявою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак А. С. Олійник С. О. Погрібний