Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2021 року у справі №761/22441/20

Ухвала

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 761/22441/20

провадження № 61-12338ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Яна Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Маляр Я.

А. звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно з виконавчим листом від 17 січня 2014 року № 2-111/11 (1), виданим Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 649
доларів США.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я. А. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" задоволено.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Я. А. задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно з виконавчим листом від 17 січня 2014 року № 2-111/11 (1), виданим Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 649
доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 338 791,42
грн, та 308 300,19 грн.

21 липня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Постанова апеляційного суду за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не може бути переглянута судом касаційної інстанції, оскільки ухвала місцевого суду про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України переглядалася в апеляційному порядку на підставі пункту 31 частини 1 статті 353 ЦПК України, і така ухвала відсутня в переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, а також в переліку ухвал суду апеляційної інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України.

Таке тлумачення частини 1 статті 389 ЦПК України узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), про те, що пункт 2 частини 1 статті 389 ЦПК України звужує перелік об'єктів касаційного оскарження порівняно з переліком об'єктів оскарження апеляційного.

Тому не всі ухвали суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку, можна оскаржити окремо від рішення суду і в касаційному порядку. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим поширення пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України на всі постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, але не можуть бути оскаржені в касаційному порядку. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала про відсутність підстав для відступу від наведених висновків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляра Яна Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", ОСОБА_1.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко