Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2021 року у справі №441/284/19

Ухвала

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 441/284/19

провадження № 61-12695ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у збільшеному розмірі - 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення ними повноліття.

Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 09 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 450 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06 серпня 2014 року і до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду, є недостатнім для належного утримання та забезпечення розвитку дітей, оскільки вони підростають та їх потреби збільшуються. Будучи здоровим та працездатним, відповідач відмовляється забезпечувати дітей в достатньому обсязі.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, згодом може бути збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Прожитковий мінімум на дитину у 2019 році в Україні для дитини віком до 6 років з 01 січня по 30 червня становить 1 626 грн, з 01 липня по 30 листопада - 1 699
грн, з 01 грудня 2019 - 1 779 грн, а для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня по 30 червня становить 2 027 грн, з 01 липня по 30 листопада - 2 118 грн, з 01 грудня - 2 218 грн. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року позов задоволено частково. Змінено та збільшено розмір аліментів, визначених до сплати за рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 09 лютого 2015 року. Постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до їх повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року - без змін.

26 липня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову в цій справі є збільшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей. Тобто справа № 441/284/19 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18, від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, від 27 травня 2020 року у справі № 128/373/18, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, вказані посилання заявника зводяться до його незгоди з визначеним судом розміром аліментів.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції в постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко