Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.12.2020 року у справі №464/612/20

Ухвала

07 грудня 2020 року

місто Київ

справа № 464/612/20

провадження № 61-17650ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про захист прав споживачів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів, у якому просила суд визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") щодо збільшення за період з 26 серпня 2008 року до червня 2018 року відсоткової ставки за користування кредитом до 30,50 % річних за кредитним договором від 03 червня 2008 року № BL4714, з подальшими змінами та доповненнями до нього; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % та підвищених відсотків у розмірі 28 % за період включно з 26 серпня 2008 року до 01 червня 2018 року; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 квітня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії ПАТ "Універсал Банк" щодо збільшення за період з 01 вересня 2008 року до червня 2018 року відсоткової ставки за користування кредитом до 30,50 % річних за кредитним договором від 03 червня 2008 року № BL4714 з подальшими змінами та доповненнями до нього, який укладено між Відкритим акціонерним товариством

"Банк Універсальний" та ОСОБА_1.

Зобов'язано ПАТ "Універсал Банк" здійснити перерахунок кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % та підвищених відсотків у розмірі 28 % за період з 01 вересня 2008 року до 01 червня 2018 року відповідно до умов кредитного договору від 03 червня 2008 року № BL4714.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції зробив висновок, що матеріали справи не містить доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про зміну відсоткової ставки за кредитним договором. Тому заявлені вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок кредитної заборгованості суд першої інстанції визнав підставними, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права таким, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 квітня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відповідач у встановленому договором порядку надіслав повідомлення позивачу про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, яке отримано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку. Зазначені обставини позивачем не спростовано.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 25 березня 2020 року, проте рішення суду першої інстанції ухвалено до закінчення п'ятнадцятиденного строку, встановленого для подання відзиву.

За наведених обставини суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 16 листопада 2020 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справа є Верховний Суд.

Згідно із частиною 1 статті 391 ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року

(на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Позивач звернувся з приводу захисту його прав як споживача.

Предметом позову у справі є вимоги про визнання незаконними дій ПАТ "Універсал Банк" щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом; зобов'язання здійснити перерахунок кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитом; стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 20 000,00
грн. Позовні вимоги обґрунтовуються вимогами Закону України "Про захист прав споживачів", із ціною позову, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн).

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа із зазначеним предметом спору не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Урахувавши предмет позову та його ціну, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525
500,00 грн), судове рішення, ухвалене у такій справі, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципу відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції" (Levages Prestations Services v.

France), § 45; рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії" (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та "Козліца проти Хорватії"

(Kozlica v. Croatia), § 32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03; "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

("Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", § 36; рішення у справі "Козліца проти Хорватії", § 33; рішення у справі ""Булфрахт Лтд" проти Хорватії", § 34, "Добріч проти Сербії" (Dobric v. Serbia), "Зубац проти Хорватії"

(Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та "Йовановіч проти Сербії" (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі "Добріч проти Сербії", § 54).

Також, ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки, оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про захист прав споживачів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко