Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.02.2021 року у справі №750/1148/20

Ухвала

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 750/1148/20

провадження № 61-1106ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.

Чернігова від 16 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Чернігівводоканал" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до комунального підприємства "Чернігівводоканал" (далі -

КП "Чернігівводоканал"), в якому просив: визнати незаконними дії КП "Чернігівводоканал" щодо нарахування суми заборгованості за нормами споживання без врахування показань засобу обліку КВ-1,5 № 130217, та відключення квартири за адресою:

АДРЕСА_1, від мережі водовідведення; зобов'язати КП "Чернігівводоканал" здійснити перерахунок сум, нарахованих за послуги з водопостачання та водовідведення з 01 квітня 2010 року по день винесення судом рішення, згідно показників засобу обліку води КВ-1,5 № 130217; зобов'язати

КП "Чернігівводоканал" підключити квартиру за адресою:

АДРЕСА_1, до мереж водовідведення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "Чернігівводоканал" про захист прав споживачів відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м.

Чернігова від 16 червня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Чернігівводоканал" про визнання незаконними дій

КП "Чернігівводоканал" щодо відключення квартири за адресою:

АДРЕСА_1, від мереж водовідведення, та зобов'язання КП "Чернігівводоканал" підключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1, до мереж водовідведення, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній частині.

Визнано незаконними дії КП "Чернігівводоканал" щодо відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1,

від мереж водовідведення.

Зобов'язано КП "Чернігівводоканал" підключити квартиру за адресою:

АДРЕСА_1, до мереж водовідведення.

У іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 16 червня 2020 року змінено, виключено лише з його мотивувальної частини посилання суду на сплив позовної давності, як на одну з підстав відмови у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1

25 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 16 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 17 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 , 2 та 3 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 1 , 2 та 3 статті 390 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст постанови Чернігівського апеляційного суду був отриманий заявником 24 грудня 2020 року, що підтверджується доказами.

За таких підстав строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову у цій даній справі є захист прав споживача та визнання протиправними дій КП "Чернігівводоканал" щодо нарахування суми заборгованості за нормами споживання без врахування показань засобу обліку КВ-1,5 № 130217, та відключення квартири за адресою:

АДРЕСА_1, від мережі водовідведення.

Пунктами 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктами 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також судову практику у цій категорії справ, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Водночас, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних

у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так

і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Сама по собі незгода заявника із висновками судів попередніх інстанцій та наданою ними оцінкою доказам у справі не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так

і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2, 5 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Чернігівводоканал" про захист прав споживачів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник