Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2020 року у справі №398/4115/17

Ухвала

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 398/4115/17

провадження № 61-3569ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Міський комунальний лікувально-профілактичний заклад Міська лікарня № 1 м. Олександрії,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міського комунального лікувально-профілактичного закладу Міської лікарні № 1 м. Олександрії про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що у 2011 році згідно з договором оренди від 01 січня 2011 року ним орендовано приміщення їдальні ВАТ завод "Агромаш", в якому розміщено закритий більярдний клуб "Карамболь". В орендованому приміщенні разом з іншим майном знаходилися придбані ним меблі, а саме: шкіряні крісла - 2 штуки та шкіряні дивани - 3 штуки. Належне йому майно незаконно вивезено до Міського комунального лікувально-профілактичного закладу Міської лікарні № 1 м.

Олександрії, про що зазначено у акті оприбуткування від 13 березня 2013 року.

Разом з тим, слідчими Слідчого відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з'ясовано, що будь-які прибуткові документи на це майно у бухгалтерії лікувального закладу відсутні.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив повернути належне йому майно на місце, з якого воно вилучено, та відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок використання меблів протягом п'яти років у розмірі 50 відсотків від вартості майна, а саме 15 000,00 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міський комунальний лікувально-профілактичний заклад Міської лікарні № 1 м. Олександрії повернути ОСОБА_1 крісла та дивани, які знаходяться на першому поверсі 4-х поверхової будівлі центральної міської лікарні № 1 (відділення фізіотерапії). У задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи та взявши до уваги покази свідків, які впізнали меблі, що знаходяться на першому поверсі 4-х поверхової будівлі центральної міської лікарні № 1 (відділення фізіотерапії) та підтвердили належність спірного майна позивачу, дійшов висновку про зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 спірні крісла та дивани.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центральна міська лікарня м. Олександрії" Олександрійської міської ради задоволено. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року скасовано в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів належними доказами факт перебування належного позивачу майна у розпорядженні відповідача, тому висновок місцевого суду про обґрунтованість позову є безпідставним.

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law15~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law16~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law17~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 20 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції ~law18~.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі складає 45 000,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального лікувально-профілактичного закладу Міської лікарні № 1 м. Олександрії про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик