Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2018 року у справі №754/9585/18

Ухвала

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 754/9585/18

провадження № 61-47104ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), КарпенкоС. О., Кузнєцова В. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до судді Оболонського районного суду міста Києва Дев'ятка Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов'язати суддю Оболонського районного суду міста Києва Дев'ятка В. В. надати їй відповідь на заяву від 30 травня 2018 року щодо виконання конституційного обов'язку.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтувала тим, що 30 травня 2018 року вона подала заяву головуючому-судді Дев'ятку В. В. у справі № 1-кп/756/553/17 по обвинуваченню екс-Президента України ОСОБА_5, в якій зазначила, що під час Євромайдану у 2014 році вона збирала інформацію про те, що відбувалося на Майдані Незалежності, і може дати показання як свідок, оскільки дії Президента України були пов'язані з подіями, які відбувалися на Євромайдані. Зібрана нею інформація допоможе об'єктивному та справедливому розгляду справи № 1-кп/756/553/17 Оболонського районного суду міста Києва. Станом на 17 липня 2018 року суддя Дев'ятко В. В. не надав відповіді на її заяву, чим порушив статтю 40 Конституції України.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом позову є незгода позивача з процесуальною бездіяльністю судді в межах розгляду судової справи, яка розглядається за правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а тому дана справа не підлягає розгляду судом, оскільки оскарження процесуальних дій або бездіяльності судді шляхом подання позову в загальному порядку законодавством не передбачено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права.

16 листопада 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року і направити справу для розгляду, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали право судді Оболонського районного суду міста Києва Дев'ятку В. В. не відповідати на звернення, тобто порушили її конституційне право та право на повагу до гідності людини, яка звернулася до судді із заявою про виклик як свідка, неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, порушили норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та Конституції України. Крім того, посилаючись в ухвалі на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, судами не зазначено, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд позовної заяви.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Статтею 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія статті 12 Закону України "Про звернення громадян" не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Судами встановлено, що звертаючись до суду з указаним вище позовом, ОСОБА_4 просила зобов'язати суддю Оболонського районного суду міста Києва Дев'ятка В. В. як посадову особу органу державної влади надати їй відповідь на заяву від 30 травня 2018 року, подану під час розгляду справи за правилами КПК України, в якій вона просила допитати її як свідка у кримінальній справі № 1-кп/756/553/17 по обвинуваченню екс-Президента України ОСОБА_5, у якій суддя Дев'ятко В. В. є головуючим і яка розглядається по суті Оболонським районним судом міста Києва.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що предметом заявленого ОСОБА_4 позову є зобов'язання надати відповідь на її заяву головуючим суддею Оболонського районного суду міста Києва Дев'ятком В. В. у кримінальній справі № 1-кп/756/553/17, тобто незгода позивача з процесуальною бездіяльністю судді в межах розгляду справи, що розглядається суддею за правилами КПК України, отже дія Закону України "Про звернення громадян" на порядок розгляду вказаної заяви не поширюється, а тому дана цивільна справа не підлягає розгляду судом з тих підстав, що оскарження процесуальних дій або бездіяльності судді шляхом подання позову в загальному порядку законодавством не передбачено.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та їм надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "БруаллаГомесде ла Торре проти Іспанії").

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до судді Оболонського районного суду міста Києва Дев'ятка Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов