Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.09.2019 року у справі №446/405/17

Ухвала

03 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 446/405/17

провадження № 61-16170ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 вересня

2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня

2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргової розписки, вчиненої під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 травня 2015 року він позичив ОСОБА_1 6
045,00 доларів США строком до 01 січня 2016 року з виплатою відсотків у розмірі 400,00 доларів США щомісяця. На підтвердження укладеного договору позики відповідач видав йому відповідну розписку.

У встановлений договором строк відповідач зобов'язань не виконав, заборгованість не повернув.

З урахуванням зазначених обставин та остаточно уточнених вимог від

16 травня 2018 року ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 6 045,00
доларів США, що еквівалентно 158 197,65 грн та проценти, обумовлені розпискою, за період з 15 травня 2015 року по 15 травня

2018 року (36 місяців) в розмірі 376 848,00 грн, а разом 535 045,65 грн.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання боргової розписки такою, що вчинена під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є особою з інвалідністю, зареєстрований як фізична особа-підприємець, будучи у скрутному матеріальному становищі, у травні 2015 року змушений був позичити гроші у ОСОБА_2 в розмірі 6 045,00 доларів США на вкрай невигідних умовах, зокрема із сплатою відсотків у розмірі 400,00
доларів США щомісяця.

З урахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 просив визнати недійсним написання боргової розписки в частині щомісячної виплати

відсотків у розмірі 400,00 доларів США, як таку, що написана внаслідок збігу тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від

20 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 535 045,65 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5 350,45 грн та 320,00 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 31 березня 2017 року для забезпечення виконання рішення суду, у виді заборони відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності за адресою - АДРЕСА_1 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргової розписки, вчиненої під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від

20 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 535 045,00 грн та судового збору в розмірі

5 670,00 грн змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в розмірі 235 531,80 грн та 2 495,00
грн судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 531,00 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року залишено без змін.

22 серпня 2019 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від

04 липня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2019 року п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 960 500,00 грн (1 921,00 грн х 500).

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення боргу та процентів, обумовлених розпискою, в розмірі

535 045,65 грн, та визнання боргової розписки вчиненої під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргової розписки, вчиненої під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило