Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2021 року у справі №456/3458/19

Ухвала

Іменем України

30 червня 2021 року

місто Київ

справа № 456/3458/19

провадження № 61-10260ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2,

відповідач - Стрийська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у складі судді Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, у вересні 2019 року звернулася до суду з позовом про зобов'язання Стрийську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 6 надіслати, бажано рекомендованим листом, як матері учениці зазначеної школи копії документів, якими за вибором школи визначені форма, зміст та спосіб поточного і підсумкового оцінювання знань учнів 4-го класу; довідку про результати поточного і підсумкового оцінювання у 2018-2019 учбовому році знань ОСОБА_2.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Питання відкриття провадження у справі неодноразово вирішувалося судом першої інстанції.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито, за правилами спрощеного позовного, провадження у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року повернуто заявнику.

Повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заявник звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 червня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року, в цій частині закрити провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що оскаржувана ухвала ґрунтується на неіснуючих процесуальних діях ОСОБА_1 щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року або подання нею іншої апеляційної скарги, заперечення у якій є на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд дослідив касаційну скаргу з доданими документами, під час вирішення процесуального питання про відкриття касаційного провадження зробив такі висновки.

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок Суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина 1 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Згідно з правилами процесуального закону подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частини 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі відсутні у переліку ухвал, визначеного частиною 1 статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення.

За правилом частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно із пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд констатує, що у пункті 4 частини 5 статті 357 ЦПК України передбачено безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції на зазначене рішення (ухвалу суду першої інстанції), процесуальне законодавство не передбачає.

Отже, Львівський апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 подала апеляційна скарга на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року про відкриття провадження у справі, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, підставно повернув апеляційну скаргу заявнику.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняла процесуальних дій із оскарження в апеляційному порядку ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року, Верховний Суд визнає безпідставними, оскільки заявником наявність підстав для вирішення судом апеляційної інстанції такого процесуального питання не спростовано.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини

(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії").

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 3 частини 1 , частиною 2 статті 389, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до Стрийської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 про зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко