Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №428/10794/18

Ухвала

30 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 428/10794/18

провадження № 61-7350ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ"

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 18 березня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ",

третя особа - голова правління Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" Бугайов Леонід Сергійович,

про визнання противоправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування наказу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ") від 14 серпня 2018 року № 621 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано наказ голови правління ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" Бугайова Л. С. від 14 серпня 2018 року № 621 "Про накладення дисциплінарного стягнення". Здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції встановив, що у діях позивача відсутні порушення трудових обов'язків, його відсутність на робочому місці 08 серпня 2018 року у період часу з 12-23 год. до 13-00 год., з 14-52 год. до 15-48 год., 09 серпня 2018 року у період часу з 09-15 год. до 10-40 год. викликана виробничою необхідністю. Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню, оскільки ухвалений безпідставно.

Суд апеляційної інстанції встановив, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків.

Складовими елементами дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність підстав для висновку про вчинення особою дисциплінарного проступку.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, який обіймає посаду начальника відділу загально-правової роботи, має визначене робоче місце, проте виконання ним службових обов'язків потребує також й перебування поза робочим місцем.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що відсутність позивача на робочому місці у зазначений період часу обумовлена виконанням ним трудових обов'язків поза робочим місцем.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" 21 квітня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема положень статті 139 КЗпП України;

- те, що обставини, які судами першої та апеляційної інстанцій визнано встановленими, не доведені, висновки судів не відповідають зазначеним обставинам.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права без зазначення на обґрунтування тих випадків, що визначені у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ", третя особа - голова правління Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" Бугайов Леонід Сергійович, про визнання противоправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний