Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2019 року у справі №638/6175/19
Ухвала КЦС ВП від 02.12.2019 року у справі №638/6175/19

Ухвала

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 638/6175/19

провадження № 61-20837ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та, змінивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача 55 000,00 грн та 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

У квітні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій з урахуванням уточнень просила: накласти арешт на рухоме танерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме: будинок АДРЕСА_1; автомобіль Audi А4, державний номерний знак НОМЕР_1.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: будинок АДРЕСА_1; автомобіль Audi А4, державний номерний знак НОМЕР_1 - до розгляду справи по суті.

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2019 року заяву задоволено частково, скасовано арешт на автомобіль Audi А4, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, застосований на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 р.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2019 року змінено, заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Заборонено відчуження будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії стосовно нерухомого майна, а саме: 2/5 частки житлового будинку (садибного типу) АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2, до набрання чинності рішення суду.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у листопаді 2019 року, ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

На підставі вимог частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Предметом спору у вказаній справі є стягнення коштів, тому невжиття заходів забезпечення позову, в цьому випадку, істотно ускладнить ефективний захист прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій обґрунтованого дійшли висновку про необхідність забезпечення позову.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 не можна вважати співмірним, оскільки арешт передбачає заборону користування майном як власнику майна, так і іншим особам, які мають законне право користування цим майном, а тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного відповідачу майна.

Крім того, суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обсяг майна, яке належить відповідачу на праві власності, обґрунтовано заборонив вчиняти дії, спрямовані на відчуження належних відповідачу 2/5 частки житлового будинку (садибного типу) АДРЕСА_1, а не повністю на весь будинок.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено беззаперечних мотивів, за якими вона вважає, що невжиття вказаних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_3, за захистом яких вона звернулась до суду, є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про необхідність забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про зустрічне забезпечення позову є неприйнятними, оскільки підстави, передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК України, відсутні.

Доводи ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про те, що суд апеляційної інстанції вжив інший самостійний вид забезпечення позову, про застосування якого не просила позивач, тобто вийшов за межі заявлених вимог, є безпідставними та також не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко