Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.10.2018 року у справі №2-1368/1991

Ухвала

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1368/1991

провадження № 61-3467ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_4 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. До заяви було додано копію розрахунку заборгованості ОСОБА_5 за виконавчим листом № 2-1368, виданим Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області, відповідно до якого заборгованість станом на 30 вересня 2009 року складала 14 399,57 грн.

Заява розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено, видано дублікат виконавчого листа № 2-1368/1991 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2015 року скасовано, справу направлено для повторного вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа.

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року, заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 вересня 1991 року у цивільній справі № 2-1368/1991 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини та поновлено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання закрито. Касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року в частині видачі дубліката виконавчого листа задоволено. Ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня

2016 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 травня

2016 року в частині видачі дубліката виконавчого листа скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_4 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-1368/1991 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 14 серпня 1991 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що закінчення виконавчого провадження за наявності непогашеної заборгованість зі сплати аліментів, порушило законні права стягувача ОСОБА_4, тому ці права мають бути відновлені шляхом видачі дубліката виконавчого листа про стягнення аліментів.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 жовтня 2018 року скасовано, постановлено нову, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що на час звернення ОСОБА_4 із заявою про видачу дубліката виконавчого листа пройшов строк для його пред'явлення до виконання.

11 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від

14 січня 2019 року та залишити в силі ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 жовтня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновків про відмову в задоволенні заяви, оскільки відповідно до статті 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання, а заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року щодо вимог про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року про видачу дубліката виконавчого листа слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 31 Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 року № 22 (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) за рішенням про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я та ін. ) виконавчі документи зберігають силу на весь час, на який присуджені платежі. У цих випадках строки обчислюються для кожного платежу окремо.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404Л/III від 02 червня 2016 року.

Згідно пункту 5 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404Л/III від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" № 1404Л/III від 02 червня 2016 року, пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження" № 1404Л/III від 02 червня 2016 року.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності ~law16~ від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм ~law17~ від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Судами встановлено, що 30 вересня 2009 року виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_6 було закінчено у зв'язку з досягненням ОСОБА_6 повноліття, тобто після закінчення, передбаченого законом для даного виду стягнення, строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно підпункту 17.4 пункту 17 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції ~law18~ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Встановивши, що стягувач звернувся з заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу дубліката виконавчого листа.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від

14 січня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_4 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська