Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2018 року у справі №553/887/18

Ухвала

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 553/887/18

провадження № 61-44690ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 037 грн 51 коп., із яких: 6 100 грн - тіло кредиту, 88 254 грн 77 коп. - проценти, 3 300 грн - пеня, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 4 882
грн 74 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ
КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 95 554 грн 77 коп., із яких: 6 100 грн - тіло кредиту, 88 254 грн 77 коп. - проценти, 1 200
грн - пеня. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 19 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 103 037 грн 51 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що справа є малозначною, проте має виняткове значення для нього, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та значний суспільний інтерес.

У справі, що має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Окрім того, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.

Разом з тим, касаційна скарга не містить обґрунтування наявності таких обставин та посилань на докази, що їх підтверджують. Заявник не вказує, в чому полягає неоднозначність судової практики застосування позовної давності у кредитних правовідносинах та неправильне застосування цих норм при вирішенні спору за його участю. У спірних правовідносинах кінцевий строк виконання зобов'язання визначено до 30 квітня 2018 року, борг розраховано станом на квітень 2018 року, позичальник систематично вчиняв платежі га погашення кредиту, що свідчить про визнання ним боргу та переривання позовної давності щодо щомісячних зобов'язань.

Пеню суд стягнув у межах заявленої позовної давності в 1 рік, при цьому суд врахував конституційний принцип неможливості притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення шляхом відмови у позові про стягнення штрафу.

Таким чином, застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах не перешкоджає здатності заявника користуватися своїми правами, вирішення цього спору не впливає на суспільні відносини та не слугує формуванню однакової судової практики в одній і тій же категорії цивільних справ.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик