Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.07.2020 року у справі №937/4044/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 937/4044/20

провадження № 51-3312ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,

розглянув касаційну скаргу адвоката Кисіль В. І. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Суть питання

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2020 року частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на примусове здійснення відбирання біологічних зразків слини та волосся у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді адвокат Кисіль В. І. оскаржив його до апеляційного суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою з мотивів того, що відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України наведена вище ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі Кисіль В. І., посилаючись на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

За змістом положень ч. 6 ст. 399 КПК України ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що "норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ч. 3 ст. 392 КПК України.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, адвокат Кисіль В. І. подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на примусове здійснення відбирання біологічних зразків.

За положеннями ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 245 КПК України. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 245 КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Виходячи з наведеного, кримінальним процесуальним законом передбачено право слідчого судді на надання дозволу на примусове здійснення відбирання біологічних зразків, разом з тим така ухвала не входить до встановленого ст. 309 КПК України переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а отже адвокатом Кисіль В. І. було подано апеляційну скаргу на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК України.

Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями КПК України, правомірно відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Кисіль В. І. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур В. М. Бородій А. О. Чистик